Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 25 січня

Як США допомагають Україні

Серед основних пріоритетів уряду США на 2018 рік є дуже знакові речі щодо просування спроможностей захищати союзників, партнерів і друзів, що безпосередньо стосується України, а також покращення здатності ЗС США протидіяти загрозам в інформаційному домені, що є відповіддю за зростання рівня інформаційних загроз у світі. Сам зміст офіційного документа вже має потужність стратегічного імпульсу. Один із його розділів отримав переконливу та красномовну назву: протидія російській агресії (Countering Russian Aggression). Це чіткий сигнал російському керівництву, світовій спільноті й, відповідно – Україні про те, що Росія визнана агресором.

Керовані меншини – небезпечне знаряддя геополітичної гри

Схоже на те, що це використання національних меншин закордонними етнічно спорідненими з ними державами захопило Україну (як і багато інших процесів світової політики) зненацька. Вона виявилася не готовою до якоїсь притомної та раціональної практики щодо власних національних меншин в інших державах, та й до реакції на сусідські зазіхання в цьому питанні. Якщо держава дозволяє іншим країнам ідеологічно, політично та культурно керувати національними меншинами, які живуть на її території, вона віддає іноземним столицям значну частину свого суверенітету.

Еталонний приклад того, як міцні господарники вміють *цяти в очі виборцям

Бойченко майже прямим текстом говорить: якщо ти патріот Маріуполя – дихай викидами й не варнякай. Рінат Леонідович ліпше знає, що йому робити. Навіщо витрачати частину своїх мільярдів на здоров'я людей, якщо можна заховати гроші в офшорі, а потім витратити на бразильських футболістів. Адже в Маріуполі є свій кишеньковий міський голова, який завжди пояснить людям, що потрібно сидіти й мовчати, не висовуватися, не вимагати, приймати все, як є. "Господарникам" вигідно, щоб усе місто працювало на заводі-велетні за незначну платню, щоби люди були залежними й керованими, щоби не було альтернатив і доводилося вдовольнятися тим, що дають.

Добробут і порядок в обмін на свободу й розвиток: чому такий підхід – хибний

Кажуть, що у світі є достатньо багато авторитарних режимів, які живуть за рахунок сировинних ресурсів і забезпечують своїм підданим (не сплутайте це поняття з поняттям "громадяни") високий добробут. Іншими словами, купують у них їхню свободу за пристойну ціну. Все це добре, але є дві проблеми: корупція та інновації. Авторитарні режими зберігають ефективність максимум протягом життя двох поколінь. Далі їх починає роз'їдати корупція, що призводить до зменшення добробуту простих громадян і викликає їхнє незадоволення. Окрім того, накопичуються нерівномірності в забезпеченні великих міст, маленьких містечок і сіл, різних регіонів.

Повернути рідну українську церкву: УПЦ КП на Луганщині

У нас єдина на всю Луганщину парафія зі класичною церковною будівлею. І то завдяки минулій владі, яка намітила, але не встигла підгребти під чергового олігарха все майно. У місцевих з’явилося бажання йти до своєї церкви – церкви української. Більшість населення українськомовне, в російській школі на перервах від дітей чутно українську… Це вам не Київська область! Сусідні села самоорганізовуються, запрошують нас проводити богослужіння. Місцеві меценати готові купувати будинки й передавати їх під церкви для новостворених громад. Порожнеча тихо наповнюється життям. Дивне тут місіонерство – через поховання вірян, аби відспівав свій священик із УПЦ КП. Спраглі люди.

Сьогодні – Тетянин день: а чи наше це свято?

25 січня 1755 року російська імператриця Єлизавета підписала Указ про заснування Московського університету, якому куратор Шувалов дав ім’я своєї матері – Тетяни. Звідтоді в Москві студенти відзначають Тетянин день рекордним уживанням алкоголю, про що Антон Чехов (тоді ще не поет) писав: "На Тетянин день випито все, що можна було випити, крім Москви-ріки, бо вона замерзла". Козацький нащадок журналіст В. Гіляровський описував, що поліція не мала чіпати студента, як би він не хитався. У трактирах на спині не дуже тверезого студента писали домашню адресу, відтак таких складали у стоси. Потім ці стоси драгалі розвозили за призначенням.

Алеї для боулінгу в Німеччині, які вражають своїм виглядом. ФОТО

Роберт Ґетцфрід – фотограф, який ділиться залами для боулінгу або ж кегельбану, який популярний у Німеччині. Він розповів, що вперше зіграв у дитинстві разом із друзями, а через багато років мав робити зйомку в будинку для боулінгу та сприйняв її дуже близько до серця. "Минуло чимало років, відколи я почав шукати найцікавіші алеї для кегельбану та боулінгу на півдні Німеччини. Зазвичай, я просто дзвоню в місце і, якщо вони погоджуються, роблю знімки, просто хапаю обладнання, стрибаю на мотоцикл і їду на зйомку", – ділиться він.