Дональд Трамп стрімко увірвався до Європи, ґрунтовно налякавши своїх партнерів. На саміті НАТО в Брюсселі він пригрозив, що Америка може вийти з Організації Північноатлантичного договору, причому навіть не питаючи на це згоди Конгресу, якщо європейські держави не підвищать свої військові витрати до 2% від ВВП. Керівники європейських країн натяк зрозуміли й підписали чергову декларацію з обіцянкою провести необхідне підвищення.

Це у Трампа метод такий: погрозами, які він у більшості випадків навіть не збирається втілювати в життя, домогтися від партнерів з перемовин необхідних поступок. Однак наскільки успішно це спрацювало стосовно підвищення європейцям оборонних витрат, ми зможемо зрозуміти не зараз, а лише через кілька місяців, коли парламентами будуть ухвалюватися нові державні бюджети.

Читайте також: Аtlantic Сouncil: В преддверии ключевого саммита союзники обеспокоены: уцелеет ли НАТО при Трампе?

Той самий метод Трамп застосував і в Лондоні, пригрозивши Терезі Мей, що США можуть і не укласти з Британією очікуваної після реалізації «Брекзіта» угоди про вільну торгівлю, якщо умови розставання Сполученого Королівства з Євросоюзом виявляться, на американський погляд, занадто м’якими. І навіть досить нетактовно натякнув, що в майбутньому в Англії може з’явитися дуже непоганий прем’єр-міністр — Борис Джонсон, який щойно залишив посаду міністра закордонних справ на знак протесту проти наміру Терези Мей здійснити м’який «Брекзіт», тобто залишитися в митному союзі з ЄС.

Зрозуміло, про негайне підписання англо-американської угоди зараз все одно не йдеться. Навіть переговори про нього можна буде починати не раніше березня наступного року, коли відбудеться формальний вихід Англії з Євросоюзу і стане зрозуміло, на яких умовах будуть будуватися її подальші відносини з ЄС. Підписати ж угоду про вільну торгівлю між США та Англією, незалежно від того, за яким сценарієм піде «Брекзіт», за м’яким чи жорстким, можна буде лише до кінця дворічного перехідного періоду, який має послідувати за «Брекзітом», тобто тоді, коли перший термін президентства Трампа взагалі закінчиться.

Погрожуючи не підписувати таку угоду, нинішній американський президент лише домагається посилення британської позиції на перемовинах з ЄС. Наскільки така американська тактика виявиться ефективною, ми дізнаємося лише ближче до березня 2019 року, коли стануть зрозумілі умови, на яких Велика Британія залишить Євросоюз.

Трамп також вчергове жорстко критикував «Північний потік-2» за його антиукраїнську спрямованість, а також за те, що Росія отримає новий потужний потік твердої валюти з Євросоюзу. Він досить резонно зауважив, що проти будь-якого здорового глузду вимагати від Америки захисту Європи від російської загрози й перекидання до східних кордонів НАТО додаткових американських військ та озброєнь (що, безсумнівно, вимагає додаткових витрат) і водночас забезпечувати потенційного агресора новими мільярдами нафтодоларів, підриваючи санкції проти Росії, запроваджені після захоплення Криму й частини Донбасу. І пригрозив санкціями проти тих компаній, які братимуть участь у реалізації «Північного потоку-2».

Також Трамп, відмовившись від двосторонніх зустрічей з низкою європейських лідерів, демонстративно провів 20-хвилинну зустріч з Петром Порошенком. Американський президент вчергове повторив свою улюблену тезу про Обаму, «який здав Крим», і про те, що якби він, Трамп, був, тоді президентом, «здачі Криму» б не сталося.

До речі, тим самим президент США фактично відрізає собі можливість обговорювати з Володимиром Путіним будь-які угоди на кшталт «обміну України на Сирію», тобто підтримки США російської версії Мінських угод і згоди на російський контроль над зовнішньою і внутрішньою політикою України через примусове включення до її складу сепаратистських республік в обмін на виведення іранських військ із Сирії. Однак, якщо б таку угоду було реалізовано, Трампа цілком резонно критикували б за те, що, якщо Обама здав Путіну лише Крим, то Трамп — всю Україну.

Всі демонстративні кроки американського президента в Брюсселі з «українського питання» — це своєрідна «артпідготовка» перед зустріччю зі своїм російським колегою у Гельсінкі. Трамп дав зрозуміти, що здавати Україну не збирається, і постарався налякати майбутнього партнера з перемовин посиленням тиску. Тут дуже доречними виявилися й звинувачення у втручанні в американські вибори, заочно висунуті органами юстиції США проти 12 офіцерів російських спецслужб.

Читайте також: Трамп заявил, что санкции против России будут действовать, пока она не вернет Крым Украине, – Daily and Sunday Express

А на які поступки Трамп дійсно буде готовий піти? Можна припустити, що він погодиться не запроваджувати жорсткі санкції проти компаній, що беруть участь у «Північному потоці-2», щоб не поглиблювати сварку з Європою, в обмін на виведення іранських військ із Сирії. Доречніше сказати, Росія при всьому бажанні не могла б змусити Іран піти із Сирії, оскільки російських сил у регіоні для вигнання іранських військ явно недостатньо, а режим Асада у цьому випадку опиниться в жалюгідному становищі. Адже він тримається лише на російській авіагрупі й іранських багнетах, а Іран вже заявив, що йти із Сирії не збирається.

Більш реальним рішенням було б, якби Росія готова була, в обмін на поступки щодо «Північному потоку-2», дозволити ізраїльській армії вдатися до широкомасштабної операції в Сирії для розгрому іранських військ і союзної для них «Хізболли». Однак у цьому разі необхідне було б реальне політичне врегулювання у Сирії, оскільки без іранців Асаду не вистояти.

Воно могло б полягати у федералізації Сирії з центральним урядом без участі Асада та асадистів, але зі збереженням їх контролю над переважно алавітськими провінціями з Латакією і Дамаском і з залишенням там російських військових баз. Таке рішення потребуватиме введення на територію Сирії іноземних військ для підтримання миру, зокрема військ американської коаліції, а також, швидше за все, турецьких і саудівських. Однак чи піде Путін на настільки глобальне врегулювання — велике питання.

Більш ймовірним є сценарій, коли ні Путін, ні Трамп жодних принципових поступок один одному не зроблять, а їхня зустріч обмежиться деклараціями загального характеру, зокрема закликом до відновлення переговорів щодо обмеження стратегічних озброєнь, що матиме лише символічне значення. Не випадково ж Кремль вустами міністра закордонних справ Сергія Лаврова заявив, що для російського боку успіхом буде вже сам факт особистої зустрічі Путіна й Трампа.

Очевидно, в Москві головним ефектом від саміту в Гельсінкі приготувалися вважати пропагандистський.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram