Не потрібно недооцінювати те роздратування, яке висловлюють в Москві після оприлюднення Державним департаментом США "Кримської декларації". Ми можемо дивуватися тій реальності, у якій перебуває російське керівництво, але від зустрічі з Дональдом Трампом Володимир Путін очікував чого завгодно, тільки не цієї декларації, яка відкидає "спробу Росії анексувати Крим".

Хочеться ще раз підкреслити цей важливий дипломатичний нюанс – спробу! Тобто анексію Криму не сприймають у Вашингтоні як завершений політичний акт.

Читайте також: Контакти Трампа й Путіна посилюють жорсткість конгресменів

Відкинуто тезу Путіна та його поплічників про те, що тему крадіжки закрито. І проведено недвозначну паралель з іншою огидною анексією – анексією Радянським Союзом країн Балтії. Коли Вашингтон протягом кількох десятиліть цієї анексії не визнавав, це викликало роздратування та сміх з боку радянської влади. Але чим справа закінчилася? Відновленням незалежності країн Балтії та крахом самої держави-агресорки, "найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття", як оцінив цю історичну відплату сам Путін.

Тому зараз російським пропагандистам залишається тільки робити добру міну за поганої гри. Марія Захарова нагадує, що президент Трамп відмовився від багатьох рішень свого попередника Барака Обами – тобто Москві залишається сподіватися, що наступний президент США перегляне "Кримську декларацію".

Посольство Росії у США розраховує, що за визнанням українського статусу Криму Вашингтон визнає сербський статус Косова. Але ця теза – взагалі потрапляння в "молоко". Тому що якраз Росія і не визнає косовської незалежності. І якщо виходити з цієї логіки, вона й підтверджує правоту підходу США.

Читайте також: Трамп і Путін. На чиєму полі м'яч?

Але найголовніше – можна сумніватися щодо відповідності процедури проголошення незалежності Республіки Косово міжнародному праву. Ось тільки Косово ніхто ніколи не анексував. А Крим Росія анексувала буквально наступного дня після проголошення півостровом фейкової "незалежності". І якщо це – не анексія, то що таке тоді анексія?

Путінові варто зрозуміти одну просту річ – якщо він, звісно, хоче й у майбутньому спілкуватися із Трампом. Невизначеність оцінок і підходів, яку виявляє Трамп у приватних бесідах, інтерв'ю або соціальних мережах, неодмінно обертається жорсткими і несприятливими для Кремля офіційними рішеннями – деклараціями, санкціями, військовою допомогою Україні й іншими путінськими розчаруваннями. Тому що саме в таких рішеннях і виявляються національні інтереси Сполучених Штатів і логіка виживання цивілізованого світу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram