Передусім, формуючи миротворчу місію, що працюватиме на Донбасі, слід потурбуватися про те, щоб вона була в змозі виконувати покладені на неї функції та вирішувати наявні проблеми. Вона мала б забезпечити і контроль над ситуацією на Донбасі, і контроль над російсько-українським кордоном. А, враховуючи ті положення, про які говорить Волкер, Росія, представники Німеччини і Франції, можна принципово стверджувати, що така місія, якою вона мала бути в ідеалі, на сьогодні не готова.

І в Європі, і в Штатах хотіли б, щоб миротворча місія була введена на Донбас. Але умови, які висуває Росія, заперечують виконання таких функцій, про які сказано вище. Тому сьогодні виглядає нереальним створення такої миротворчої місії, яка б могла посприяти стабілізації ситуації та посприяти в майбутньому поверненню цих територій під контроль України.

Якщо Україна погодиться на той варіант миротворців, який пропонує Росія, вона отримає таку ж місію, яка свого часу була в Абхазії та Придністров’ї.

Нинішній переговорний процес є надзвичайно складним. Росія займає абсолютно неконструктивну позицію, особливо після вбивства Захарченка. Тому на даний момент реалізація такого проекту, про який говорить Волкер – створення місії у відповідному форматі, наділеної належними повноваженнями, здатної бути ефективною, принести корисні результати, а також діяти в інтересах України – виглядає нереальною.

Читайте також: Миротворцы на Донбассе: дьявол в деталях и в Кремле

Якщо говорити про те, представники яких країн можуть бути у складі миротворчої місії на Донбасі, то передусім слід зазначити, хто був би бажаним учасником. А бажаними для України були б представники європейських країн, які не викликають у України та її союзників принципово жорсткого заперечення. І у Росії – також, тому що такий аргумент вона буде використовувати проти ідеї введення місії взагалі.

Попри те, що Білорусь і Україна мають більш-менш нормальні стосунки, але для нас її військові у складі місії були б небажаними. Тому що Білорусь є політичним, безпековим і економічним союзником Росії. Адже в такому разі не буде об’єктивності виконання покладених на місію функцій. Крім того, в такому випадку не можна буде гарантувати того, що ця миротворча місія не буде використовуватися Росією у власних інтересах, наприклад, з метою отримання інформації Москвою – як ми знаємо, спецслужби РФ працюють в будь-яких місіях, а тим більше в тих, де є союзники Росії. Тож контингент із Білорусі навряд чи буде відповідати вимогам об’єктивності та діяти в інтересах України. Щодо інших можливих учасників…

Участь представників Австрії в миротворчій місії для України була б прийнятна, Туреччини – також. Сербія є союзником Росії, тому від її участі варто було б відмовитися. Про прийнятність формування миротворчої місії з представників тієї чи іншої країни слід судити по ставленню цієї країни до України, по її баченню шляхів по вирішенню проблем Донбасу та по наявній у військовослужбовців миротворчій практиці…

До складу такої місії могли б також увійти європейські країни, які не є членами НАТО, а також нейтральні країні типу Швейцарії. Також є низка країн, які нейтрально ставляться до нашої проблеми, але вони точно діятимуть в межах міжнародного права, а, значить, відстоювати інтереси України. Це можуть бути деякі країни південно-східної Азії.

Залучення африканських країн малоймовірне, тому що їм не притаманно брати участь у місіях в Європі. Хоча деякі країни, наприклад, Марокко могли б бути представлені в такій місії. Слід би було провести розмову на цю тему в ООН. Адже принциповим моментом є готовність країни надсилати кудись своїх миротворців. Низка країн просто не хотіли б втручатися в ситуацію, що склалася між Україною і Росією, і вони мають на те свої резони – політичні, економічні, безпекові, або просто нейтрально ставляться до нашої проблеми. Щоб до складу місії не потрапили представники з «небажаних» для України країн, Києву потрібно на етапі підготовки і обговорення категорично не погоджуватися на участь таких, пояснюючи це вимогою незаангажованості та нейтралітетом країн.

Це – правильний критерій, тож і виходити потрібно саме з такої позиції. Нам не можуть нав’язати місію, на яку ми не погоджуємося. Тож в нинішній ситуації все залежить від самої України та її союзників. Німеччина, Франція і США підтримають вимоги України до місії, тому що розуміють: якщо до складу миротворчої місії увійдуть «небажані» країні, то буде й небажаний результат цієї місії, тобто ми не матиме перспектив повнокровного виконання функцій, які покладатимуться на цю місію.

Читайте також: Почему не стоит надеяться на миротворческую миссию ООН на Донбассе

Втім, миротворча місія на Донбасі нічого не вирішить в принципі. Вона буде спостерігати за ситуацією, діяти на упередження певних дій, але не більше. В усіх країнах, де працювали такі місії, вони працювали ефективно щодо недопущення загострень ситуації чи радикальних дій, але вони не вирішували проблему в цілому. Тому потрібно випрацювати весь механізм по врегулюванню ситуації на Донбасі, а не тільки питання миротворчої місії. Потрібно вирішувати стратегічні проблеми, а місії – це лише окремий механізм забезпечення певної стабільності, та й то не завжди.

В ООН зараз перебуває Порошенко, де він, зокрема, закликав ввести миротворчу місію на Донбас. Чого можна чекати від обговорення цієї теми в ООН цього разу? Я щойно повернувся з Америки, де обговорювалося це питання на вищому рівні до дискусії в ООН. На цьому обговоренні були представники і європейських країн, і Китаю, і Японії. Піднімалося багато стратегічних питань, питання України звучало коротко.

Читайте також: В одній державі з ворогом: проблема реінтеграції окупованих територій

Наше питання зараз, як правило, на останніх позиціях. Тому в даному випадку в ООН великого прогресу з цього приводу очікувати не варто. Можна очікувати, що позиція про необхідність формування миротворчої місії для введення на Донбас буде підтримана, може навіть буде дано доручення робочій групі, яка займатиметься формуванням місії. Але попереду довгий затяжний процес.

На жаль, наш президент згаяв час і пропустив момент, коли ми могли швидше вирішувати ці проблеми. Це можна було б ефективніше робити в 2015-2016 роках, коли питання України було супер-актуальним. Я сам був свідком величезних форумів, в яких брало участь близько ста країн і які проходили у Вашингтоні, Лондоні, Берліні, Брюсселі – там можна було ставити питання руба про підтримку України країнами світу.

Ми втратили той шанс. Тож зараз підтримка буде, але вона не буде вирішальною.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram