Є така хронічна хвороба в Україні, яка нас знищить набагато швидше, ніж рак, війна чи бідність, пише у своєму блозі на "Новому часі" нардепка Олена Сотник.

"Який жах!", "трагедія", "вирок владі", "а чого було ще чекати від цієї влади?!", "ви мали ілюзії?", "піду краще поп’ю чаю", "що там сьогодні ввечері по телеку?", "а бачив новий випуск "95 кварталу", оце він там їх усіх розкатав...", "а ви ще не звикли? Вони ж там усі ідіоти та корупціонери! Це ж одразу було зрозуміло!".

Ретроспектива суспільного збурення в дії. Вибачте, якщо трохи спростила та когось цим образила, але годинник цокає, годинник зворотного відліку. Коли інституції остаточно прогниють, й Україна перейде у власність трьох-п'ятьох людей або взагалі до іншої держави.

Влада – це ми з вами, це може не подобатися, але факт – навіть коли просто проголосував за депутата в місті чи країні, навіть коли бачиш чиюсь бездіяльність, але йдеш далі, бо робота та домашні справи, й це типу не твоє діло.

Читайте також: Як покласти край пануванню демократичного феодалізму в Україні

Хтось із вас делегує нас, бо сам не готовий іти, хтось, бо йому байдуже, а хтось, бо колись на голову впала незрозумілим тягарем демократія і сказали: "Тепер обирай". А як обирати й кого – не сказали. Потім повісили яскраві картинки з лозунгами, ввімкнули динамічні шоу з голосними обіцянками та безкарними звинуваченнями, й понеслася. Кожний новий сезон олігархічні клани шукають когось "похаризматичніше", "впізнаваніше", аби вам вигідно продати "новий", "по-новому" чи "по-іншому" без потреби зміни суті. 

А знаєте чому? Бо вочевидь на 100% знають, що за цей черговий обман нічого не буде. Від зміни прізвищ на конкретних місцях процеси в державі не змінюються, лише від зміни принципів і базових підходів.

І раніше били активістів, і раніше їм підпалювали машини чи навіть будинки, й раніше стара міліція, як і нова поліція, нічого з цим не робили. А знаєте чому? Бо очевидно й на 100% знали, що і їм за це нічого не буде. Бо в кожного з нас робота, дім, винна в наших бідах недолуга влада, а тепер ще війна й, можливо, завтра штучний інтелект. Але тільки не ми самі й точно не нам з цим боротися. Правда ж?

Ми завжди знайдемо собі виправдання, поки історія про безкарність і відсутність правосуддя не торкнеться когось із нас особисто. Коли ми дійсно на власному досвіді не відчуємо, що все це ілюзія – зі стотисячним силовим апаратом у країні та мільярдними бюджетами, нам нема кому захистити. І якщо вас затримають правоохоронці та триматимуть годинами без права на телефонний дзвінок і виклик адвоката, ви навряд чи це доведете в суді, а якщо вам це вдасться – навряд чи ця система когось покарає, інакше посиплеться картковий будиночок! А так не можна, бо сталість і кругова порука системи понад усе, навіть понад ризик знищення держави. 

Але завжди буде маленька купка безстрашних і невгамовних. Бо так склалися гени, виховання й оточення – вони мають принципи та не вміють мовчати. Вони бояться, як ми всі, але ризикують. Заради того, щоб нас менше безкарно обкрадали, затримували, били, посилали на три букви чи зачиняли перед нами двері. Їх мало, й поки вони програють, деяких убивають. Але є шанс, один, але важливий шанс – перебороти свій страх, лінощі, байдужість та інфантильність! 

Читайте також: Революція господарів: не обмежуватися лише власним обійстям

Я не прошу вас виходити до нас на акції, під Раду чи інші органи влади й чогось вимагати, я пропоную вам лише одне – перебороти в собі страшну хворобу нашої нації – мовчанізм! 

Елементарно: у вас не працює ліфт, дірка в асфальті, протікає дах у дитячому садку дитини, вимагають гроші у школі, міський голова пересів зі "шкоди" на "мерседес". Не мовчіть! Ідіть і вимагайте в кожному з цих випадків, щоб вас не дурили й не обкрадали! 

Бо це ви держава, це ви, платники податків, усіх їх утримуєте: чиновників, поліціянтів, комунальників, міністерства та міністрів. Вони всі в нас на роботі, бо ви делегували нас, щоб ми їх найняли та призначили, але вони працюють на вас.

Дуже просто – хоча б один раз, вже завтра чи найближчими днями, спробуйте, зробіть це, покажіть, хто в домі господар, і може тоді в усієї нації з’явиться шанс на правду, справедливість й одужання від страшної хвороби мовчанізму. Припиніть жити в ілюзіях, за 27 років стало очевидно – ніхто це не зробить за нас, за вас, за тебе й за мене.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram