Хто ви? «Бляхарська народна республіка» чи законослухняні громадяни України? Є можливість вибрати.

Ну, зрозуміло, що освячена державою багаторічна халява мала колись скінчитися. То як задавнена рана, лікування якої десятиліттями відкладали. Пили знеболююче, заліплювали пластирем – лиш би не йти до лікаря. Але вже почалася гангрена... і тепер буде дуже боліти. Це закономірно.

Бляхарі не взялися з космосу. Їх виплекала держава. Їм дозволяли так жити і так заробляти на життя. І не пропонували якоїсь привабливішої альтернативи. Захищаючи вітчизняного авто-партача, роками виховували цілий регіон громадян особливого виду, більшості з яких начхати на ближнього і на державу. Утворилася прикордонна субкультура, в якій діти мріють не про престижні ВНЗ, а про те, як куплять дешеве авто і возитимуть товар у Польщу і колись побудуються. Субкультура, в якій на ранішніх проповідях у церкві буває таке, що благословляють на успішне проходження митного контролю...

І у цій соціально-економічній субкультурі виросли кілька поколінь. У них налаштування на певну програму. Так, як Еппл ніколи не запрацює на Андроїді, а Самсунг на айОс... І зараз на кордоні бляхарі, а це переважно мешканці прикордоння, простестують проти програми, на яку у них немає внутрішніх налаштувань.

Формат протесту неприйнятний! У мене немає якоїсь концептуальної ненависті до бляхарів. Сприймаю цю соціально економічну субкультуру як данність. Вони є і все. Але поведінка частини із них трохи підточує цю внутрішню крихку рівновагу.

Вчора працювала у Краківці і була трохи вражена енергією ненависті деяких із них. Все-таки форма протесту має значення. Тут і суть сумнівна: вимагають скасувати закон і повернути все, як було. Як діти малі. «Хочу!» і все! Лягаю і топаю ніжками і чекаю, поки мама виконає мої умови...

Ну але Ок, мають право на невдоволення і на протест. Але ж акція протесту – то не хаос. Інакше це не акція, а махновщина якась. А позаминулої ночі там був повний хаос. Людей ні на в’їзд, ні на виїзд не впускали. Просто прийшли і заблокували пункти пропуску. Так просто, як співала Білик...

Зранку на Краківці трохи зорганізувалися і почали пропускати автомобілі на українських номерах в Україну. А з України випускають лише автобуси. Один в годину. В автобусах люди холодні, в прямому і в переносному сенсах.

Ну, от 12 годин ти сидиш в автобусі. Голодний, холодний і злий. А от водіїв, які розмитнили свої бляхи, – бляхарі в Україну не пускають... Типу, ти розмитнив, підлий зрадник, – значить, ти не з нами і ми тебе покараємо. Там люди стояли на території пункту пропуску вже другу добу. Ні в Польщу вертатися, ні в Україну заїхати... Це тероризм. Це взяття в заручники. Ну, так не можна. Тут мала б втрутитися поліція чи СБУ.

Читайте також: У евробляхеров" мы видим реальную самоорганизацию, у них есть четкие цели и задачи, есть идея – Чилачава

Ще одні заручники – водії фур. На Краківці десь, можливо, 130 вантажівок в кілометровій черзі. Ті, що ближче до ПП, стоять третю добу. Товар не залишиш. Терплять. Але на Раві вже терпець далекобійникам увірвався і перекрили фурами дорогу – щоб бляхарі не могли з’їжджатися. Але ті полем почали їхати.

Оця неповага до ближнього, відсутність емпатії, співчуття і розуміння – то характерна риса і «ахілесова п’ята» протестувальників. Вони не здобули підтримки в людей. Нам у черзі говорив водій заблокованого авто, що підтримував спершу бляхарів, але дві доби в авто на кордоні – то вже перебір. Неможливо підтримувати того, хто зневажає тебе і твої потреби.

Заради справедливості мушу сказати, що серед протестувальників я зустріла і притомних людей. Але їх меншість. І ще одне: немає поганих людей. Є погані вчинки. Обмеження свободи пересування інших людей – це не просто поганий вчинок. Це злочин. А ці люди ж усі християни, вони ходять до церкви. Може, із ними мають проводити переговори не поліцейські і чиновники, а священики? Має ж бути якийсь шлях як не до умів, то до сердець цих людей.

Ну, і в такий складний і драматичний момент для твоєї Батьківщини таке витворяти... Але є вибір.

Додаю фото з Крацівця. Люди в автобусі на виїзд з України, черга фур, люди з автобусу, які не можуть в’їхати в Україну, бо в автобуса номери польські, на заправці були змушені поховати паперові стакани...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram