Останнім часом, вислуховуючи полум’яні промови нових лідерів про їхнє бачення, плани і стратегії, мимоволі ставиш собі питання — «А як насправді виміряти реальні результати того, що вони обіцяють зробити з країною?!». Як дізнатися, чи досягли керманичі успіхів або, навпаки, осоромилися?

Авжеж, є традиційний підхід — макроекономічні показники, але, як показує досвід, цього замало. Простий приклад — Україна кінця 80-х, коли офіційні показники виглядали цілком пристойно, на рівні центральноєвропейських країн, а то й вище. Формально, виходячи з даних сухої статистики, могло видатися, що ми непогано живемо. Але, поринаючи в суть того «щасливого життя», коли на заводах кипіла робота і з конвеєрів ударними темпами виїжджали танки і БТРи, а люди не могли купити в магазині масло і ковбасу, виникали сумніви в людяності підходу до оцінки того, що відбувається.

Інша крайність, на мій погляд, спостерігається зараз. Щоразу, критикуючи владу, ми не забуваємо згадати про те, що ВВП на душу населення в Україні становить якийсь мізер, десь нарівні з Бангладеш, відомою своєю жахливою бідністю. Так, ми бідні, але з Бангладеш нас не порівняти. Жителі країн, де ВВП на душу населення становить десь $3000, як у нас, «в булочну на таксі не їздять». Я маю на увазі ту кількість дорогих машин, які щодня забруднюють повітря українських міст.

Отже, які ж критерії використовувати для оцінки того, що відбувається

Вірити точкам зору політиків і чиновників? Небезпечно. У них, як правило, все кепсько на початку терміну служби, звичайно ж, лишень з вини «папередніков». Потім ситуація поступово налагоджується, але рівно доти, доки вони самі не стають «папередніками». Далі все починається заново. І так останні 30 років.

Ще є позиції міжнародних рейтингових агентств, наприклад, Moody’s, Standard & Poors і Fitch. Про них в Україні чули багато. Більш того, варто було Fitch, а слідом за нею і Standard & Poors зовсім нещодавно підвищити рейтинг України, як чимало зраділи, сприймаючи новину, як свідчення того, що «жити стало краще, жити стало веселіше». Проте кредитний рейтинг оцінює всього лише ймовірність того, що країна зможе розплатитися з боргами. Про якість життя в методології розрахунку рейтингу жодного слова.

Крім агентств існують різні індекси — економічної свободи, легкості ведення бізнесу, глобальної конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості — всі важливі, значимі і дають уявлення, в основному, про бізнес та економіку, але не містять ніякої інформації про те, наскільки добре живеться пересічним людям. Згоден, що економічні свободи і якість життя взаємопов'язані, але ось в тій же Грузії, судячи з індексів, свобода є, а якості життя поки немає.

Читайте також: Острікова про бюджет 2020: Економічного зростання фактично не буде. Закладені 3,7% – це середньосвітовий темп

Очевидно, назріла потреба в більш комплексному підході, що враховує різні аспекти людського буття. Зрештою, для когось щастя — це низькі тарифи і повний холодильник, а для декого національна гордість і гідність. Звісно ж, хочеться бути гордим і ситим водночас, але той історичний етап, який зараз проходить Україна, навряд чи дозволить нам одночасно всидіти на двох стільцях.

Проте повернімося до питання — як виміряти щастя, прогрес, а заодно досягнення нової української влади, щоб віддати їй почесті, в разі успіху, або вигнати стусаном під зад, у разі невдачі? Абсолютно впевнений, що для цього не потрібно створювати нові міністерства, агентства і запрошувати на роботу нових людей. Цілком можна обійтися тим, що вже є.

Наприклад, Індексом соціального прогресу, який розраховує некомерційна організація Social Progress Imperative, створена в 2010 році. Стратегічним партнером при створенні виступив Deloitte. Також забезпечують її роботу Microsoft, Фонд Рокфеллера й інші великі американські компанії та благодійні організації.

Методологічний фундамент складають результати наукових досліджень, які проводять Harvard Business School і Massachusetts Institute of Technology. У роботі над індексом, розраховувати який почали в 2013-му, брали участь Нобелівські лауреати Амарт’я Сіна і Джозеф Стіглітц, а очолив процес знаменитий Майкл Портер з Гарварда. Безумовно, індекс не є ідеальним, але, щонайменше, той факт, що ініціативу підтримує багато розумних освічених людей, що залишили слід в історії людства, вже заслуговує на увагу. Та й рейтинги «соціально прогресивних країн», складені на підставі індексу, цілком підтверджують наші інтуїтивні відчуття. У 2019-му трійка призерів виглядає так: Норвегія, Ісландія та Швейцарія.

Які фактори враховує Індекс соціального прогресу

Ті, які роблять життя людини прийнятним. Наприклад, наявність їжі, води, житла і ступінь особистої безпеки. Це все входить в категорію «базових людських потреб». Друга категорія — те, що робить людське життя дійсно «людським»: доступ до системи базової освіти, інформації, охорони здоров’я, а також враховує стан навколишнього середовища. Ну й наостанок — фактори, які впливають насамперед на якість нашого духовного і соціального життя: інклюзивність, персональні права і свободи та доступність вищої освіти. Кожен з факторів, своєю чергою, поділяється на п’ятдесят один дрібніший критерій, тож загалом оцінювання відбувається дуже ретельно.

Кількість країн, для яких розраховується індекс, налічує 149, і проживає в них 98% населення планети. Є серед них і Україна, яка розташувалася посерединці списку, на 80-му місці, що вже втішає. Зрештою, пересічна людина завжди розмірковує, що хтось там живе гірше за неї.

Цікаво також поглянути на наші сильні і слабкі сторони. Найкраще справи в українців просуваються із соціальним і духовним — тут ми на 64-му місці. Дещо гірше з базовими потребами — 76-те місце і зовсім кепсько в категорії, що вимірює, наскільки до нашого життя застосовано епітет «людський». Тут ми тільки 94-ті. А ще засмучує відсутність позитивної динаміки.

Ось уже котрий рік поспіль Україна бовтається десь посеред списку. Чому так? Відповідь очевидна — у всьому винні «папереднікі», які нічого не робили для соціального прогресу. Тож, як самі розумієте, цю ситуацію потрібно обов’язково змінити, і починати щось робити негайно.

Читайте також: Обещание Зеленского лично сопровождать каждого инвестора не успокаивает, а пугает

Власне, саме це й обіцяла нова влада — домагатися соціального прогресу і кращого життя для українців. Сорок відсотків економічного зростання за п’ять років — це чудово. Єдине «АЛЕ». Хотілося б, щоб ВВП зростав не за рахунок переказів заробітчан, знищення навколишнього середовища або втрати національної ідентичності. Розвиток має бути якісним і стійким, щоб суспільство дійсно зростало, розвивалося і рухалося вгору сходинками рейтингу соціального прогресу. А результати оцінимо вже наступного року. Запам’ятайте, в рейтингу індексу соціального прогресу в 2019 році ми посідали 80-ту позицію. Сподіваюся, наступного року вдасться видертися ще вище.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube