Коли кілька тижнів тому заговорили про "фінляндизацію" України, мало хто припускав, що історична паралель виявиться глибшою, ніж здавалося.

Сьогодні "фінляндизація" України насамперед нагадує про Зимову війну 1939-1940 років, коли Радянський союз всією силою своєї зброї обрушився на невелику скандинавську країну, пише портал "Українська правда", інформує UAINFO.org.

Розрахунок росіян на бліцкриг тоді не виправдався, як не виправдався він і сьогодні у війні з Україною. 

Фіни показали, що переважаючого за силою супротивника можна бити. Причому не лише на полях битв, а й на інформаційному фронті. Саме тоді у відповідь на російську пісню "Принимай нас Суоми-красавица" з'явилася фінська відповідь — пісня Njet Molotoff. 

У день початку Зимової війни 30 листопада 1939 року на чолі збройних сил Фінляндії парламент поставив Карла Маннергейма.

Згодом у своїх мемуарах він поділився рецептами успішного опору Росії. Далі пряма мова Маннергейма.

Про початок війни

Фінські прикордонники в районі Петсамо вже 29 листопада стали об'єктом нападу, а вранці 30 листопада 1939 року росіяни переважаючими силами почали операцію на суші, на морі та в повітрі.

Тепер кожен зрозумів, що фінський народ має битися не на життя, а на смерть.

День 30 листопада 1939 року був ясний та сонячний. Люди, які виїхали зі столиці, здебільшого повернулися з місць свого тимчасового перебування, і вранці вулиці були заповнені дітьми, що прямували до школи, та дорослими, які поспішали на роботу.

Раптом на центр міста посипалися бомби, несучи смерть та руйнування. Під прикриттям туманних хмар, що піднімаються, ескадрильї російських літаків вдалося непомітно підійти до Гельсінкі з Естонії, виринути з хмар і з малої висоти обрушити свій вантаж, цілячись насамперед у порт Хієталахті та Центральний вокзал. Тільки після вибухів народ почув виття сирен та стрілянину наших незначних зенітних батарей.

У цей саме час зазнали бомбардування та кулеметного обстрілу аеропорт Малмі та північні райони міста, заселені робітниками. Скрізь здіймалися стовпи диму, що свідчили про численні пожежі.

Про спробу Кремля нав’язати фінам свою маріонетку

1 грудня, на другий день війни, Інформбюро повідомило, що у "місті" Терійоки сформовано "Народний уряд демократичної республіки Фінляндія". Головою уряду було обрано фінського комуніста, члена секретаріату Комінтерну О. В. Куусінена, який перебував в еміграції двадцять років і був у 1918 році одним з керівників заколоту. Одночасно по радіо передали звернення, адресоване фінському народу, яке оголило як обличчя супротивника, а й його мету.

Наступного дня в інформаційному повідомленні радянський уряд заявив, що звернення про надання допомоги, зроблене від імені "народного уряду", схвалено і що Фінляндія та Радянський Союз такий договір уклали. Одночасно повідомили, що народ Карелії тепер об'єднується з фінським народом для створення єдиної національної держави.

Природно, що ніхто серйозно не сприйняв заяви "народного уряду", і ті листівки, які разом з бомбами розкидалися над столицею і обіцяли народу Фінляндії, який "зазнає голоду", хліб, не могли викликати нічого іншого, крім сміху. Власне, ця пропаганда лише зміцнювала наш внутрішній фронт.

Про крах "блискавичної війни"

Загарбники розраховувала протягом кількох тижнів захопити всю територію Фінляндії. Бої першого тижня, безсумнівно, показали російському керівництву, що вони помилилися. Не могло бути й мови про "блискавичну війну", подібну до маршу німецьких військ Польщею. Надія на швидку перемогу в розрахунку на розбрат серед фінського народу, на свою перевагу в силах і техніці провалилася, і росіяни зрозуміли: буде важка боротьба.

Перше, що кидалося в очі, — це диспропорція між величезним внеском та нікчемним результатом. Вже першого тижня війни проти Фінляндії було кинуто несподівано великі сили. Як уже говорилося, угруповання їх досягло 26-28 піхотних дивізій, а пізніше зросло до 45, з яких 25 билися на Карельському перешийку і 20 — на східному фронті.

Проти нас було виставлено приблизно 3000 танків, частина з яких була середня та важка. У всій Червоній Армії налічувалося, крім далекосхідних, 110 дивізій і 5000–6000 сучасних танків. Це означало, що майже половина активних дивізій, що дислокувалися в європейській частині Росії та в Західному Сибіру, ​​були мобілізовані та кинуті на Фінляндію.

Про "коктейлі Молотова"

У розмовах про те, як полегшити становище, народилася ідея сформувати спеціальні протитанкові підрозділи, озброєні зв'язками гранат і мінами. Я наказав створити такі підрозділи у кожній роті, батальйоні, полку та дивізії.

І незабаром вони отримали ще одну просту, але ефективну зброю — пляшку із запальною сумішшю. Для того, щоб йти на танк, маючи в руках тільки зв'язку гранат і пляшку із запальною сумішшю, потрібне мистецтво і хоробрість.

Про помилки та вразливості росіян

Атаки противника у грудні можна було порівняти з оркестром під керівництвом поганого диригента, де інструменти грають не в такт. На наші позиції кидали дивізію за дивізією, але взаємодія різних видів військ була недостатньою.

Артилерія витрачала снаряди, але її вогонь був погано спланований і не дуже пов'язаний із діяльністю піхоти та танків. Взаємодія піхотинців та танків могла набувати надзвичайно дивних форм. Траплялося, що танки висувалися вперед, відкривали вогонь і поверталися ще до початку руху піхоти. Такі елементарні помилки коштували Червоній Армії надто дорого.

Оскільки росіяни не шкодували ні піхоти, ні танків, їх втрати були незліченні.

Характерною помилкою командування росіян було те, що воно почало війну, не зваживши на основні фактори ведення бойових операцій проти Фінляндії: характеру театру військових дій та оцінки противника…

Найдивовижніше те, що російське військове керівництво не зрозуміло, що організація військ дуже важка для дій на північній місцевості за умов зими. Як могли війська рівнинних районів, хоч і звикли до суворих зим, вести військові дії в лісовій місцевості, якої вони її у вічі не бачили?

Росіяни вдавалися, особливо на початку війни, до наступу великими масами, які вогнем кількох добре розташованих кулеметів скошувалися до останнього людини. 

Незважаючи на це, наступ продовжували хвилями, що йшли одна за одною, з тими самими результатами. Траплялося, що росіяни в боях початку грудня йшли з піснями щільними рядами — і навіть тримаючись за руки — на мінні поля фінів, незважаючи на вибухи та точний вогонь тих, хто оборонявся. Піхоті властива разюча фатальна покірність.

До війни вважали, що радянська авіація на високому рівні. І ми тому очікували, що росіяни матимуть перевагу в повітрі і будуть завдавати нищівних ударів по військам, містам, заводам і транспортним комунікаціям.

Випробувати все це нам довелося, але, як часто буває, очікуєш на гірше, а насправді виявляється, що більше вигадуєш.

Виявилось, що нових моделей літаків не було. Мабуть, вони існували лише як прототипи, а літаки, виставлені проти нас, були старими і здебільшого тих типів, які Радянський Союз постачав до Іспанії, коли там йшла громадянська війна.

Про "іноземний легіон"

У зв'язку з тим, що нестача сил відчувалася все більше і більше, необхідно було враховувати як додатковий фактор і добровольців, які прибувають із суміжних держав. У скандинавських країнах виник справжній народний рух із надання допомоги Фінляндії.

Зі Швеції цього разу прибуло близько 8000 добровольців… З Норвегії прибуло 725 добровольців, які влилися до шведського батальйону. 800 данців були вже у Фінляндії та готувалися виїхати на фронт.

Загалом у "іноземному легіоні" були представники 26 держав... Загальна цифра добровольців, що прибули до Фінляндії, склала близько 11500 осіб.

Про російську пропаганду

Невигідне загальне враження від дій радянських збройних сил зіпсувало престиж тих кіл, які перебували при владі, і зажадало пропагандистських заходів на противагу цьому.

Росіяни ще під час війни пустили в хід міф про "лінію Маннергейма". Стверджували, що наша оборона на Карельському перешийку спиралася на надзвичайно міцний і збудований за останнім словом техніки залізобетонний оборонний вал, який можна порівняти з лініями Мажино та Зігфріда, і який жодна армія ніколи не проривала.

Прорив російських військ називали "подвигом, рівного якому був історії всіх війн", як було зазначено щодо однієї з офіційних заяв російської пропаганди.

Все це нісенітниця; насправді стан речей виглядає зовсім інакше. Як я вже казав, оборонна лінія, звичайно, була, але її утворювали лише рідкісні довготривалі кулеметні гнізда та два десятки збудованих на мою пропозицію нових дотів, між якими були прокладені траншеї. Так, оборонна лінія існувала, але в неї була відсутня глибина. Цю позицію народ назвав "лінією Маннергейма". Її міцність стала результатом стійкості і мужності наших солдатів, а не результатом міцності споруд.

Про "глибоке занепокоєння"

Рішення Ліги націй означало моральну перемогу Фінляндії (14 грудня 1939 СРСР як агресор був виключений з Ліги Націй – УП). Водночас воно сприяло зростанню суспільного обурення, спричиненого нападом Радянського Союзу.

Втім, відразу виявилося, що Фінляндія не може очікувати активної допомоги від скандинавських країн. Якщо такі країни, як Уругвай, Аргентина та Колумбія, на Асамблеї Ліги націй рішуче стали на наш бік, то Швеція, Норвегія та Данія заявили, що вони не братимуть участі в жодних санкціях проти Радянського Союзу. Більше того, країни Скандинавії утрималися від голосування щодо виключення агресора з Ліги націй.