Кожен хоча б раз орендував чи купував житло, бронював готель чи обирав місце для відпочинку. І якщо раніше для остаточного вибору доводилося навмання довіряти рієлтору або їздити на локацію, то зараз є змога орієнтуватися на фотографії. 

Звісно, за умови, якщо ці світлини зроблені фотографом, що спеціалізується на real estate. 

Що означає “правильно фотографувати нерухомість”, ми з’ясували в інтер’єрного фотографа Максима Василюка, знаного як Max Mural. У професійних колах його портфоліо вважаються винятковими за якістю та форматом, а сам майстер каже, що досягає цього завдяки авторському підходу – унікальному поєднанню технічних стандартів real estate-фотографії з естетикою інтер’єрної зйомки.

– Максиме, для кожного об’єкта нерухомості ви створюєте повний цикл комплексної візуалізації: інтер’єрну та екстер’єрну фотозйомку, 3D-тур, аерофото/відеозйомку. Навіщо? Чому не можна обійтися однією-двома яскравими картинками?

– Інтер’єрна фотографія – особливий жанр, у якому поєднуються точність технічного бачення і поетичність сприйняття простору. Це не просто фіксація стін, світла й ліній. Важливо правильно передати характер місця, впіймати настрій інтер’єру, акценти світла, текстуру матеріалів і закладену в проєкті ідею.

Я вважаю, що інтер’єрний фотограф – це провідник між дизайнером і глядачем, а щоб розкрити ідею повністю, неможливо обмежитися одним-двома фото.

– Тож зображення має одночасно інформувати й надихати?

– Якщо йдеться про грамотний підхід до інтер’єрної зйомки, то так. У мене кожен проєкт налаштовується індивідуально: від підготовки простору до фінальної кольорокорекції. Адже я працюю не лише як фотограф, а як продюсер повного візуального образу нерухомості.

– І так закриваєте відразу кілька болів для обох сторін – орендодавця і, власне, клієнта?

– Саме так. Я спеціально створюю такий контент, який одразу привертає увагу до об’єкта, а отже – вирізняє його серед конкурентів. Тож апартаменти не губляться серед сотні однотипних оголошень.

Окрім цього, мій підхід формує у потенційного покупця або орендаря емоційне сприйняття простору ще до візиту на об’єкт, а якісна візуалізація підсилює професійний імідж дизайнера чи рієлтора, підкреслює їхній рівень сервісу, увагу до деталей. Отже, не тільки викликає інтерес до об’єкта, а й підвищує довіру до орендодавця, прискорюючи укладення угод.

– Максиме, вашими портфоліо захоплюються й надихаються тисячі людей по всьому світу. Де ви навчилися всіх премудрощів? Де здобули освіту?

– Напевно, я вас здивую, але мій диплом аж ніяк не пов’язаний із фотографією. Я закінчив Київський коледж зв’язку за спеціальністю “Станційне обладнання електрозв’язку” (усміхається).

Я родом з Ковеля й до переїзду у Київ у 2012 році взагалі не цікавився фотографією. У мене не було ані фотокамери, ані технічних умов. А вже у Києві почав багато гуляти вулицями, вивчати старовинні дворики, знайомитися з архітектурою. І все фотографував на смартфон.

– Коли ж настав переломний момент?

– У 2015 році, коли мама подарувала мені Canon 600D. Тоді я системно й серйозно зайнявся самоосвітою. Почав, звісно, з вуличної зйомки: пробував, помилявся, знову експериментував. Потім зловив себе на думці, що сприймаю фотографію не як хобі, а як форму мислення. 

У 2018 році вже виріс настільки, що наважився зробити фотосесію для телеведучого Антона Птушкіна.

– І як?

– Ті фото були опубліковані у Forbes Україна та на сторінці Птушкіна у Вікіпедії. І хоча моє ім’я як фотографа офіційно не зазначено, Антон відмітив мене в соцмережах. Для мене це був важливий знак: значить, я вмію створювати візуальний контент, який працює. 

У 2019 році я купив другу камеру – Sony A7III. І на ній уперше спробував знімати інтер’єри.

– Усе вийшло?

– Яке там! Я прийшов на першу зйомку без штатива й не уявляючи, як працювати з простором (сміється). Але саме ця помилка стала відправною: я почав глибоко вивчати світло, композицію, методику інтер’єрної та архітектурної фотографії. 

Упродовж кількох наступних років я знімав об’єкти на Балі, у Гонконгу та Китаї. Це сильно розширило мій візуальний кругозір і навчило працювати з різними форматами нерухомості.

У 2022 році я вже професійно фотографував квартиру в Туреччині для розміщення на Airbnb. Це був важливий досвід роботи з міжнародним клієнтом і практичне розуміння того, як візуальний стиль впливає на сприйняття об’єкта на глобальній платформі. 

Паралельно я почав кар’єру у США – без команди, без рекомендацій, без імені.

– З нуля?

– Абсолютного. Сам шукав клієнтів, адаптувався до нових стандартів, вчився не лише фотографувати, а й продавати результат. І все одночасно (сміється). 

Сьогодні я працюю з агентами, дизайнерами, приватними клієнтами. Мій стиль впізнаваний, колеги повторюють мої прийоми, клієнти приходять за рекомендаціями.

– Час ділитися досвідом масштабно, наприклад, написати книгу. Не плануєте?

– Уже працюю над практичним посібником зі створення інтер’єрних фото: ділюся секретами свого методу й досвідом побудови кар’єри в цій сфері. Розповідаю, перед якими труднощами постав та які радості відкриваються у творчому процесі. 

Сподіваюся, що загалом мій досвід надихне не лише фотографів-практиків, а й новачків. Зрештою інтер’єрна фотографія – це не просто “спіймати повітря” між предметами, а справжня подорож – завжди неочікувана, але безумовно захоплива!

Юлія Піддубна

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube