Аналізуючи події останнього тижня можна прийти до висновку, що найвірогіднішими датами імовірного розгону Майдану можуть стати ночі 20-21 або 22-23 січня.

Причини.

1. Остаточна руйнація Держави, що підтверджена діяннями фракції ПР у ВРУ 16.01.2014. Підміна Януковичем і Ко. Держави на підроблену Ксерокопію. Прийняті «закони про репресії»- остаточний вибір на користь силового сценарію, який під тиском США і ЄС довгий час відтерміновувався.

2. Виключно мирний характер протестного руху лише підтвердив каральним органам (МВС, «Беркут») недієвість лідерів та їх неспроможності будь-яким чином вплинути на зміну існуючої влади.

Приводи.

1. Незважаючи на доволі масові недільні Віче, вночі на території Майдану та навколо залишається обмежена кількість людей та активістів самооборони. Як показує досвід попередніх сутичок, ефективність «Беркуту» може бути вищим саме у цей час, а також вночі обмежено доступ до інтернету та ЗМІ переважної більшості громадян, ускладнено шляхи доступу киян до центру міста.

2. В столиці ще знаходиться велика кількість підрозділів «Беркуту», найнятих «тітушок» (оплот, автоантиймайдан, тощо) і влада навряд чи побачить велику доцільність у тому, щоб ще довго тримати їх під рукою, зважаючи на підписані репресивні зміни до законодавства.

3. Символічною є дата 22 січня- День Злуки. Ця дата має, нехай і невеликий, але шанс на поворот протестних акцій від виключно мирної форми до сутичок, аж до партизанських погромів, підпалів, тощо.

Немає сумнівів у тому, що День Злуки приверне увагу та участь великої кількості учасників, які повернуться заради цієї дати в столицю з регіонів. Саме тому, влада захоче, або попередити таку потужну акцію, або у випадку розгортання масштабу та розширення форм протестів в наслідок святкування 22 січня, навпаки- відразу їх присікти найжорсткішим способом після закінчення маніфестації. «Беркут» вже вийшов зі стану деморалізованості завдяки проголосованій «амністії». Цілком можливо, що будуть завдані превентивні удари на випередження руками «провокаторів».

4. Звільнення командувача Сухопутними військами дотично доводить, що Внутрішні війська, які залучалися для допомоги «Беркуту»дуже ненадійні. Отже маючи обмежену базу підтримки влада захоче використати силу для запобігання подальшій руйнації «бойового духу» оборонців Режиму...