Я думала, це із кіношного сценарію: стрілянина в супермаркеті, перелякані відвідувачі, що ховаються за підгузками чи кетчупом. Ні. Виявляється, і в житті таке буває. Правда, не ховались покупці. Постраждали охоронці.

Ще вчора, коли прочитала новину про розправу за флешку, здригнулася. Сьогодні в Інтернеті з’являються нові подробиці. Охоронці були молодими, мали родини і діток. Залишились удовами дружини. Сиротами – дітки.

У мене давно не було конкретних запитань до українців. Ну хамлять у транспорті, ну наступають на ноги і штовхаються, ну продавщиця на ринку тебе обізве останніми словами, якщо ти, не приведи Господь, попросила сама вибрати помідори чи сказала, що яблука подавлені. Невихованість – одна із ментальних рис українців, у когось розвинена більше, у когось – менше. І її викоріненню не сприяють ані низький рівень життя, ані часто-густо вуличне виховання, ані кримінально-порнографічно-попсові ЗМІ.

Але жорстокість ніколи не була притаманною українцям! Навпаки, тупа воляча покора. Чи я плутаю суспільне з особистим?..

Насправді хочеться сказати багато. А виходить тільки: за що? За флешку вартістю у сотню гривень? За передчуття тісного спілкування з охоронцями або навіть міліцією? За, можливо, невиправдану підозру?

Стрілка знайдуть, я впевнена. Він навіть відповість на усі ці запитання і пару десятків інших. І буде суд, і буде ув’язнення. І про убитих та й убивцю підзабудуть. А через кілька років він вийде «на волю з чистою совістю». Може, навіть кудись балотуватиметься…

Але зараз прикро і боляче. Шкода посиротілі родини і хлопців, що ще не встигли пожити. А може, вони планували на ці вихідні у парк чи в кіно зі своїми молодими дружинами? Чи хотіли купити осінні курточки своїм малюкам? Про це вже ніхто не дізнається.

А ще якось дивно усвідомлювати оце зло поруч. Завжди воно було далеко: десь у телевізійних новинах з Америки. То там «модно» влаштовувати стрілянину у школах чи крамницях. Але ж ми не Америка, люди! І в постійному рівнянні на неї обрали не найкращий шлях.

Прикро за суспільство, яке колись було одним із найбільш духовних і добрих. Гуманізм десь залишається, але комуністичні принципи, розруха останнього двадцятиріччя і попи на «мерсах» повільно, але впевнено із ним борються…

А ще я вчора дізналась вартість трьох життів. Вона дорівнює ціні однієї флешки. Тобто, по суті, нулю. Дешево…

 

Анастасія ФЕДЧЕНКО