«Чоловіче, бігом, там твою матір б’ють!» – «Та! Хай хоч і вбивають! Що вона мені дала, та мати?»

Почувши подібне, кожен обуриться: «Виродок якийсь, а не син!» Бо мати насправді дала майже все: і саме життя як факт народження, і передані генетично будову тіла, темперамент, розумові здібності, і своїм материнським впливом у перші, найголовніші роки життя заклала основу здоров’я, розуму, характеру… А далі вже – «ніжками, ніжками»… І віддавати матір на поталу через те, що не дала ще й квартири з машиною, щонайменше соромно.

Наведений діалог уявний. А ось реальний: журналістка в аеропорту запитує молодого силача і красеня, чи справді він виїжджає з України, щоб уникнути мобілізації, той відверто визнає це і обурено кидає: «Що вона мені дала, та Україна?»

Україна, як і мати, дала майже все. Тільки це речі глибинні, тому в грошах не вимірюються і навіть усвідомлюються рідко. Кожен з нас тільки листочок на могутньому древі народу. Усі соки кожен з нас цілковито отримував від коріння. Зовнішність, темперамент, уявлення про світ, навіть схильність до певних звуків чи запахів – усе від генетичної пам’яті, від народного кореня. Навіть самі географічні умови створюють характери певних типів! Якими мовами ми не говорили б, ми дивимось на світ очима наших предків. Земля, рід, пам’ять – три кити, на котрих стоїть поняття батьківщини. Це теж наша мати, тільки в набагато ширшому, суспільному плані.

Рідна домівка – не готель. І мати – не прислуга в ньому. Ви не підете жити в хату сусіда, якщо в матері борщ не вдався.

Батьківщина – не готель. Її не можна вибирати за якість послуг. Батьківщина і мати – це данність, у якій ви з’явилися на світ.

І не треба плутати батьківщину і владу! Раніш віками Української держави не було, а Україна була завжди, і найсильніша духом поетеса назвала себе Українкою тоді, коли українська мова колонізаторськими указами визнавалась неіснуючою! Президенти й уряди можуть бути різними, вони всі минущі – а Україна в нас одна. То ким же треба бути, щоб відмовитись її рятувати?!

І якщо Україну, твою матір, ти сам десятиліттями давав обкрадати усім охочим – яке в тебе зараз є моральне право хоч чогось від неї вимагати?! 

Україна, твоя мати, дала тобі життя, і видно, ти цим даром так дорожиш, що готовий заради його збереження погодитись на вбивство матері, - отже, не так мало дала тобі Україна, як ти вважаєш?