"Я у 19 років, коли чоловік, росіянин-старовір, просив перехреститися, Україну не продала, то у 64 тим паче не зраджу", — говорить 64-річна Віра Д’якова з Озерян Бобровицького району. На її воротях висить синьо-жовтий прапор. Кілька років жінка співає у хорі місцевої церкви Казанської Божої матері.

Ця церква - Московського патріархату. Як і в усіх церквах Московського патріархату, тут моляться за здоров’я Кирила — Патріарха Московського, предстоятеля Російської православної церкви. Але Віра Миколаївна співати відмовилась. 

— Як співали за Кирила, то я мовчу. А місяців чотири тому я ісповєдовалась у нашого батюшки отця Сергія (у миру — Сергій Гоголь). Він у мене питає: «Чого ви не кажете Кирила?», — розповідає жінка. — Ну, як же так? Він благословив, аби убивали наших дітей. У мене син і два онуки. Я не переступлю через себе. «Тоді я вас не причащу», — сказав мені. 

Я без скандалу. Одійшла і всьо. Але ходила, співала, стояла на клірасі. Тоді перестала і в церкву ходити. Він мені подзвонив і говорить: «Уже не будете Кирила казать». 

Перед Різдвом постувала. Хотіла причаститись. Ісповєдовалась. Батюшка мені знов за Кирила каже. Відмовилась. Я люблю цю землю, люблю Україну. Тоді він сказав, аби я на клірас не ставала. Я і не стала. Я для церкви душу оддавала. Мені кажуть, наче, батюшка переказував, щоб я попросила пробачення, тоді знову співатиму. Та син мені не дозволить, невістка не дозволить. Які ми українці, що розрішаємо себе отак топтать? — Віра Миколаївна починає плакати. — Я і батюшці казала, що я можу казать Кирила, та у душі ж я не буду казать. То ж я злукавлю. А у молитві говориться: Избавь нас от лукового. 

Якось на проповіді батюшка сказав: «Це не московські вбивають, а українці, бендеревці понаїхали і роблять безлад», — переповідає Віра Миколаївна. 

Мені у селі кажуть, якщо прийдуть москалі, то мене ж перву їм продадуть. 

Молитися за російського Патріарха не хочуть й інші півчі озеряни. 

— І я не співаю за Кирила, бо він наш ворог. Який він мені друг? Я і батюшці розказувала, що не треба за нього співать. Аби була друга церква, то, може, б туди ходили. У Пісках дві церкви. То, кажуть, люди майже всі і перейшли в українську, — говорить Катерина Коновал. 

— Нам кажуть молиться за «Великого господина и отца нашего Кирилла», — цитує Раїса Бондаренко. — Я сказала не буду співать і все. А Вєра почала серед церкви кричать. Аби я так зробила, то і мені таке саме було. Славити Кирила не хочу. Скаже батюшка «Іди», розвернуся і піду. Якщо я Кирила ненавіжу. Чого молиться буду? 

— Ми ходимо не до отця Сергія, а до церкви. Він про Кирила почитує. Так усі і в районі про нього почитують. Начальство, навєрноє єсть. Мо, й заставляють Сергія. Я прийшла до Бога. Співають вони собі Кирила, я стою мовчки. Я молюся за своїх дітей, — говорить Надія Міркушина. 

Розповідають також, що отець Сергій відмовився благословити Олексія Андрущенко із сусіднього села Мирне, що збирався в АТО. Сам Олексій про це говорити не захотів. 

— Кожна людина має свою точку зору, — сказав чоловік. 

«Нам не треба конфронтації» 

— Розмови з батюшкою на дану тему були ще навесні минулого року, — говорить Озерянський сільський голова Галина Руденко. — Я не хочу конфронтації. І батюшці про це казала. 

У селі пішли розмови про те, ніби батюшка у церкві агітує людей бути терпимими до війни. А як це можливо? Треба знати, що ми живемо в Україні і не забувати, що ми українці. І відповідно до цього проводити службу. Він сказав, що буде намагатися. Його можна зрозуміти: він священик церкви Московського патрірхату. Та варто зазначити, що останнім часом читає молитву за Україну і українців.