Відповідно до Коаліційної угоди вже цього року закупівлі ліків з Міністерства охорони здоров'я мали передати міжнародним організаціям – ВООЗ та ЮНІСЕФ. На цьому вже встигли попаритися всі – від Міністра охорони здоров'я до Прем'єр-міністра.

Кілька тижнів тому Міністерство охорони здоров'я підготувало фінальний пакет законопроектів (N2150 та N2151), розроблений разом з міжнародними експертами.

Обидва законопроекти врегульовують питання передачі закупівель міжнародним організаціям та були зареєстровані в Раді Головою профільного парламентського комітету – Ольгою Богомолець разом з іншими народними депутатами.

Мета законопроектів одна – передати на невизначений термін закупівлі ліків конкретним міжнародним організаціям – ВООЗ та ЮНІСЕФ.

Напередодні реєстрації законопроектів заступник міністра охорони здоров'я Олександра Павленко надіслала ряд правок до міністерських законопроектів. Але вони були відхилені, оскільки нівелювали весь процес передачі закупівель міжнародним організаціям.

Та – не пропали дарма. Бо дивним чином опинилися в низці альтернативних законопроектів-клонів N2150-1 та N2151-1, що були зареєстровані в Раді Глібом Загорієм – депутатом від БПП, колишнім роботодавцем Олександри Павленко та власником фармацевтичної компанії "Дарниця". Разом з ним підписи під законопроектами поставили знаний лобіст Олександр Третьяков (БПП), Ігор Алексєєв та Олександр Дроздик (обидва – з Народного Фронту).

Цікаво, що паралельно ці ж депутати зареєстрували ще один законопроект N2152, який врегульовує ті самі норми, але в іншій сфері – бюджетній.

Прикметно те, що міністр охорони здоров'я Сандро Квіташвілі сьогодні публічно підтримав законопроекти, зареєстровані Богомолець.

А його заступник – Олександра Павленко – опинилася по той бік барикад, бік, де керують приватні інтереси ділків від влади.

Юридичний аналіз усіх законопроектів виявив ключові відмінності у мотивації МОЗ та фармацевтичних лобістів щодо передачі закупівель ліків вартістю в 1,1 мільярд гривень:

По-перше, законопроект N2150-1 Загорії-Павленко обмежує термін передачі закупівель виключно 2015 роком. Це означає, що всі процедури передачі та, власне, закупівлі, мають відбутися у поточному році, а поставки – до квітня 2016 року.

Дану норму неможливо реалізувати. Отже, закон є фейком і в реальності, після його ухвалення, фактичної передачі не відбудеться, і звинувачувати в цьому будуть в першу чергу нового міністра МОЗ, а не його заступника – автора правок, чи парламент, який ухвалив завідомо непрацюючий законодавчий механізм.

По-друге, у перехідних положеннях альтернативного законопроекту, поданого фармацевтичними лобістами, немає доручень КМУ та МОЗу, що дозволяють повністю реалізувати схему закупівель через міжнародні закупівельні організації, в той час як законопроект МОЗ N2150 врегульовує це питання.

Відсутність цих конкретних зобов'язань призведе до неможливості комплексної реалізації схеми закупівель через спеціалізовані заклади ООН, зокрема ВООЗ та ЮНІСЕФ.

По-третє, законопроект N2150, розроблений МОЗ та експертами, чітко прописує, що закупівлі мають відбуватися на основі процедур міжнародних організацій, в той час, як в законопроекті Загорія та Ко лише згадується про "залучення спеціалізованих закладів ООН" до процесу закупівель, не фіксуючи саме застосування процедур, які використовують організації ООН при проведенні закупівель.

Це породжує корупційний ризик, адже фактично формулювання "із залученням спеціалізованих закладів ООН" дуже розмите та дозволяє застосовувати будь-які інші процедури закупівель, а не лише ті, які використовує ООН.

Здавалося б, різне бачення нормотворців, як і конкуренція законопроектів, у цивілізованому світі – нормальна річ. Якщо така конкуренція існує.

Проте, в українських реаліях звичайна парламентська практика перетворюється у відвертий лобізм приватних інтересів фармацевтичної мафії.

Так, правки до законопроекту МОЗ, надіслані пані Павленко та відхилені через їхню відверту недолугість та корупціогенний ризик, дослівно відтворені у законопроектах-клонах авторства Загорії і Ко (N2150-1 та N2151-1).

Їхня ж суть міститься і в інших двох альтернативних проектах, зареєстрованих депутатами І.Сисоєнко та К.Яриничем (N2150-2 та N2151-2).

Тексти цих чотирьох законопроектів були фактично скопійовані з документів, розроблених МОЗ та експертами.

Це видно з "властивостей" файлів, завантажених на сайт Ради, де зазначено прізвище одного й того ж автора документів – юриста фірми "Арцингер" Ольги Святенько.

Це – не законотворчість, а тупий копі-паст корупційних норм з докумета в документ.

А сам факт наявності аж 6 альтернативних законопроектів – уже апробована схема "розмазування" голосів депутатів та є нічим іншим, як блокуванням тих проектів, що були зареєстровані до появи альтернативних.

Це заздалегідь легітимізує провальне голосування депутатів, а значить – зберігає монополію на корупцію у сфері закупівель ліків.