Останні повідомленняЄвропейської Бізнес Асоціації проістотне зниження інвестиційноїпривабливості України є достатньозваженою оцінкою політики сьогоднішньогоУряду щодо створення привабливогобізнес середовища в Україні. Це такождосить серйозний сигнал в умовахнаростання нового етапу світової кризи.Якби не Євро-2012, яке фактично булоподароване «попєрєдніками» сьогоднішнійвладі, ми могли б спостерігати повнуінвестиційну кризу, хоча об’єкти Євроі так майже на 85% побудовані за рахунокдержавних коштів. 

Під серйозною загрозоюперебуває вся державна політикамодернізації внаслідок виникнення такзваної інституційної кризи, що негативновпливає на спроможність до реалізаціїмодернізаційної стратегії, а відтакпотребує якнайшвидшого подолання. Однимз провідних напрямів протидії інституційнійкризі є, як відомо, формування в країнісередовища, сприятливого для розвиткубізнесу, однак цього фактично невідбувається.

Не дивлячись назадекларовані на найвищому державномурівні національні цілі модернізаціїкраїни, пріоритетними для іноземнихінвесторів залишаються посередницькісектори економіки зі швидким обігомкапіталу. За останні роки більша частина(понад 50%) всього обсягу прямих іноземнихінвестицій (ПІІ) спрямовується вфінансовий сектор. Вагома їх частказалучається в сферу операцій з нерухомиммайном (10,4 %) та торгівлю (9,6 %). В той жечас в усю промисловість - 15,7 % інвестицій,з яких більша половина – в металургійнугалузь.

Негативним чинником,що суттєво обмежує динаміку інвестиційнихпроцесів в країні, залишається неадекватнасьогоднішнім реаліям як внутрі країнитак і в світі економічна політика, щоформує несприятливий інвестиційнийклімат, ключовими проблемами якого є:високий рівень корупції в усіх сферахгосподарської діяльності та критичнаситуація у сфері незалежності судовоїсистеми; недосконалість механізмівзахисту прав власності; слабка інституційнаструктура та низька ефективність ринківтоварів і послуг, які пригнічуютьконкуренцію та перешкоджають розвиткупідприємництва в країні; несприятливийфіскальний простір, що характеризуєтьсявисоким податковим навантаженням таобтяжливою системою адмініструванняподаткових платежів; слабкість механізмівреалізації регуляторної політикидержави. Оцінки ситуації в Україні щодолегкості ведення бізнесу погіршилися,при цьому за багатьма ключовимипоказниками якості бізнес-середовищакраїна займає найнижчі позиції (зокрема,отримання дозволів на будівництво,реєстрація власності, сплата податків,питання банкрутства); недотримання правміноритарних акціонерів щодо участі вуправлінні товариством, отриманнідостовірної інформації про діяльністьакціонерного товариства, розподіленнядивідендів за підсумками діяльностітовариств та неможливість перевіритиправдивість даної інформації, а відтак– впливати на формування інвестиційноїстратегії підприємств.

В Україні доцільносформувати політику щодо переорієнтаціїіноземних інвесторів у виробничу сферу.До того ж у реальному секторі економікиосновними реципієнтами залишаютьсянизькотехнологічні, енергоємні сферивиробництва та послуг, водночас відсутнязацікавленість інвесторів в підприємствахінноваційного спрямування.
Враховуючинаявний загрозливий рівень зносувиробничих потужностей для модернізаціївиробництва необхідно залучати інвестиціїна рівні щонайменше 25% ВВП. 
З оглядуна низьку кредитну активність тазагальний дефіцит фінансових ресурсівв Україні суттєве покращення рівняінвестиційної безпеки у середньостроковійперспективі є малоймовірним. Томупитання залучення іноземних інвестиційта створення сприятливого інвестиційногоклімату мають бути пріоритетом економічноїполітики у середньостроковій перспективі.

Доцільно кардинальнимчином покращити структуру інвестування,стимулювати притік інвестицій увисокотехнологічні сфери. Україна маєв 2,6 рази меншу частку товаріввисокотехнологічних видів промисловоїдіяльності в структурі промисловостініж усереднена відповідна частка різнихрегіонів світу, що дає підстави говоритипро менш технологічно конкурентоспроможнуструктуру вітчизняної промисловостініж у цілому за регіонами світу. Загалом,технологічна структура експорту країниє неконкурентоспроможною - часткатоварів промисловості з низьким рівнемтехнологічності та середньо-низькотехнологічнихстановить 72,5%, тоді як часткасередньо-високотехнологічних тависокотехнологічних товарів складаєлише 27,5% .

Наука перестала бутив Україні головною продуктивною силоюі рушієм розвитку. Впродовж 2000-2010 рр.наукомісткість ВВП зменшилась в 1,3 рази,а скорочення питомої ваги реалізованоїінноваційної продукції протягом 10-тироків (2001-2010) становило 1,8 рази. Констатуємозменшення активності підприємств приздійсненні інноваційної діяльності.Освоєння виробництва нової технікиспостерігається лише на кожному 7-8підприємстві, а нової продукції — накожному 2 підприємстві від загальноїкількості інноваційно-активнихпідприємств, що поступається рівню 2000року. Продуктивність праці не досягларівня 1990 року, а по

промисловостізростання на рівні 54,9% є недостатнімдля подолання критичних відставаньвідносно розвинених країн світу. 

З метою покращенняіноземного інвестування потрібнідодаткові державні гарантії захистуіноземних інвестицій та їх поверненняв разі припинення інвестиційноїдіяльності.

Окрім проблем, пов’язанихіз вадами інвестиційного клімату, нанайближчу перспективу існує низкаризиків (як зовнішніх, так і внутрішніх)для стабільної позитивної динамікиінвестиційних процесів, зокрема: низькаінвестиційна активність підприємств,недостатня для здійснення модернізаціївиробництва. Водночас розширеневідтворення української економіки наданому етапі її розвитку залежить нелише від збільшення норми нагромадженняосновного капіталу, але й насампередвід збільшення ефективності процесунагромадження. Прискорений прирістосновного капіталу не може відбуватисябез якісних перетворень у системівиробництва. Значна роль у цьому належитьвибору відповідної галузевої ітехнологічної структури інвестицій восновний капітал, яка має враховуватиі поточні, і довгострокові завданнярозвитку; низька доступність кредитнихресурсів для реального сектору економіки,незадовільна динаміка кредитуванняінвестиційних цілей нефінансовихкорпорацій; погіршення технологічноїструктури інвестування економіки, вякій знизилась питома вага інвестуванняв машини і обладнання, натомість зрослачастка інвестування у нежитлові будівліі споруди. 

Відсутні дієвімеханізми міжгалузевого переливаннякапіталу та стимулювання інвестуванняприбутків підприємств у модернізаціювиробництва. За таких умов додатковікошти, отримані експортними галузямив процесі економічного зростання,використовувались недостатньо ефективно,і фактично виводились за межі держави.В такому разі про будь-яку активізаціюінвестиційної й інноваційної діяльностіне може бути й мови. 

Для активізаціїінвестиційних процесів задля пришвидшенняструктурно-технологічної модернізаціївиробничої сфери доцільним є:

•визначити ключові напрями розвиткупромислового комплексу в довгостроковійперспективі та І можливості оперативногокорегування розвитку в залежності відзміни зовнішнього середовища абокон'юнктури внутрішнього ринку;

•прописати конкретні розміри податковихпільг та конкретизувати механізмигарантування довгострокових інвестиційнихвкладень для суб'єктів господарювання,в тому числі недержавного сектору, щоздійснюють інвестування усередньо-високотехнологічні секторита створюють замкнені виробничі циклина території країни;

• усунутиструктурні диспропорції в частинірозподілення інвестицій в основнийкапітал за технологічними секторамита збільшити частку інвестиційнихвкладень в основний капітал секторівз високим та середньо-високим рівнямитехнологічності.

Богдан ДАНИЛИШИН