Первый заместитель председателя политической партии ВО «Батьківщина» Александр Турчинов на своей странице в сети Facebook поздравил с днем рождения писательницу, поэтессу, лауреата Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко Лину Костенко с днем рождения:

Сьогодні День народження надзвичайної Людини, Жінки, Поета життя, Ліни Василівни Костенко. З Днем народження, Ліно Василівно! Можна говорити багато слів про Ваш внесок у розвиток: культури, духовності, України, врешті-решт. Але! Найголовніше – це те, що Ви є! Що Ви поряд з нами, що Ви не даєте нам заснути та остаточно заскорузнути! Ви - це той камертон, який нагадує нам про себе. Про себе чесних, сміливих та справжніх. Дякуємо Вам за це!

Друзі, вам я пропоную дещо, дібране мною, з віршів Ліни Василівни:

*******************
Не треба думати мізерно...
Безсмертя є ще де-не-де...
Хтось перевіяний, як зерно,
У ґрунт поезії впаде.

Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила,
Коли в людини є народ,
Тоді вона уже людина.
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

***********************

Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там сидить, як чортик у трубі,
і тихо вилучає вам сумління.

Зсередини, потроху, не за раз.
Все познімає, де яка іконка.
І непомітно вийме вас - із вас.
Залишиться одна лиш оболонка.

***********************

Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!

Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.

Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.

 UAINFO