Володимир Путін повернувся до стилістики радянських часів, коли потрібно слухати не слова, а те, що за ними стоїть, зауважує в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Коли потрібно читати не самі рядки, а те, що між рядків.

Основне послання Путіна, те саме, що було приховане між рядків, полягає в тому, що у Росії немає ресурсів і, мабуть, бажання для того, щоб втягуватися в серйозну воєнну операцію на південному сході України.

Саме тому йшла розмова про те, які українці погані, як вони саботують благі починання з боку Росії й обмін полоненими, про соціальні проблеми і так далі. За всім цим ховається одна ідея: війни не буде.

Буде холодний мир або така "боротьба за мир", що нікому мало не здасться, але сил на висування танків та іншої військової техніки у Росії зараз немає. Це, мені здається, головна думка, яку українцям слід було б витягти з сьогоднішнього послання. Решта – порожні слова.

Подальший розвиток подій цілком передбачуваний: дипломатичний торг, економічний тиск і холодна війна. Холодна війна для українців набагато краще, ніж гаряча, а для Росії в довгостроковій перспективі означає програш. Адже моделі економіки і суспільства, побудовані Путіним, у довгостроковій перспективі завідомо програють європейським цінностям, на які орієнтується Україна.

Тож, за великим рахунком, Україна завоювала собі право бути самостійною, будувати власну економіку і проводити більш або менш вдало, дай бог, економічні та соціальні реформи.

Тим не менш, проблеми зі Сходом будуть постійно гнити і хворіти; цей нарив ще довго отруюватиме відносини України з Росією, що, втім, цілком передбачувано.

У Путіна зараз йде явний перекіс у бік сирійської проблематики: він говорив про це більше і частіше думає. Україна не принесла йому очікуваних успіхів і слави, так що на цю тему він говорити не хоче, а якщо і говорить – то незрозумілими словами.

Те, що він визнав "наявність військовослужбовців, які виконують певні завдання" на Донбасі, – знову ж таки, радянська стилістика. Ніяких радянських військ і війни в Афганістані теж офіційно не було, а був "обмежений контингент", який "на запрошення офіційної влади Афганістану" здійснював таке складно сформульоване і складне для розуміння завдання, як "виконання інтернаціонального обов'язку". Перед ким був цей борг – незрозуміло, що за обмежений контингент – теж, але зрозуміло інше: наявність війни радянська влада не хотіла визнавати.

Так і Путін чіпляється за непрямі формулювання в радянському стилі. Загалом-то, яка різниця, що він говорить, якщо всі бачать, що він робить?

Єдиний висновок у сухому залишку – серйозних військових дій не буде.