Чому небезпечно приховувати проблеми роками й ховатися від них, пише у блозі на сайті "Новое время" голова Житомирської облдержадміністрації Ігор Гундич.

Якось непоміченою пройшла наприкінці минулого тижня новина про рішення проблеми львівського сміття, в яку втрутились президент і прем'єр. Як на мене, то маємо, якщо не перемогу, то зробили великий крок назустріч їй.

Чому мене хвилює ця історія? Де Житомир, а де Львів, запитаєте.  Усе дуже просто й складно водночас. Житомирщина хоч і не поряд зі Львовом, але через неї проходять два міжнародні автошляхи - Київ-Чоп та Київ-Варшава. Обидві дороги історично єднають Україну не тільки з рештою Європи, але й з проблемою львівського сміття, яку є спосіб розв'язати не в варварський спосіб.

Півроку Житомирщиною курсували львівські фури з твердими побутовими відходами, які начебто йшли транзитом на Дніпро, Одесу й Запоріжжя. І ось я відкрив для себе з подивом, що ці промислові гіганти-мільйонники, як з'ясувалось, насправді знаходяться не східніше на 500-600 км від Житомира, а входять до складу Житомирської області.

Дивіться також: Львів досі тоне в смітті. ФОТО

Географія їх розташування найширша. Від північних - Народицького, Овруцького й Олевського районів, до південного Ружинського, де водій ТОВ «Танк Транс Україна» (відправник - ТОВ «Аве Львів») взагалі не заморочувався й тони сміття скинув просто на проїжджу частину.

У середньому кожна така купа важить від кількох до 40 тон. Несанкціонований сміттєвий гармидер перевізниками львівських відходів вчинено в десяти районах Житомирської області області. Скидали у заповідниках, поблизу житлових будинків і водойм. Останнє таке нахабство відбулося одразу після нового року 2 січня. Три фури випорожнилися на 199-му км траси Київ-Чоп поблизу села Улашанівка.

Спочатку ми вважали, що це несумлінно працюють водії. Згодом побачили, що це ціла система. На всі наші неодноразові звернення до керівництва Львова ми отримували відписки, мовляв, знати не знаємо, то не ми і то не наше, а в доважок отримували чергову фуру "щастя" в якомусь із нових районів.

Не завжди, зізнаюсь, вдавалося піймати зловмисників на гарячому. Проте місцеві жителі самі знаходили докази походження цього сміття - чеки зі львівських супермаркетів, копії рішень судів Львівської області й навіть депутатських звернень нардепів-мажоритарників від Львова з їх особистими підписами.

Я розумію складність, в яку потрапила львівська громада, але в такий спосіб вирішувати свою проблему, не контролюючи рух своїх фур зі сміттям, не звернувшись до нас, не попередивши, не попросивши допомоги, м'яко кажучи, не  дуже етично та й не зовсім законно.

Житомирщина свого часу одна з перших відгукнулася, коли Львову потрібна була допомога. Але щоб знахабніти і самовільно нагадити, перепрошую, це вже за межею добра і зла. Якби до нас було бодай якесь звернення чи прохання, ми б порадились з міськими й селищними головами й шукали б додаткові можливості. Проте, погодьтеся,  вирішувати проблему, скинувши її на плечі інших, це вже, як кажуть львів'яни, вибачте, рагульство.

Для мене ця історія є майже шоковою. Адже Львів був завжди не тільки українським П'ємонтом у боротьбі за незалежність, але й взірцем високої культури. Насамперед громадянської й політичної. Найбільш прогресивним осередком місцевого самоврядування. А тут такий несподіваний поворот.

Читайте також: У Львівській міській раді спалахнула бійка через сміття, Садовий втік. ФОТО, ВІДЕО

Фури зі сміттям і зараз ідуть через Житомирщину, але вже транзитом. Ми залучили підрозділи поліції, які на західній межі області фіксують в'їзд, а на східній - виїзд з області. Знаю, що практично всі мої колеги - керівники областей, особливо сусідніх, можуть поділитися подібними історіями. Вважайте, що я перший скористався такою нагодою, бо наболіло. Промовчати в даній ситуації було б неправильно й безвідповідально. Громадськість має хоча б уявляти, як проблема одного міста вмить може стати та й зрештою стала проблемою інших міст, селищ і навіть цілих регіонів.  Схоже, її  вирішення зрушено з місця. Втрутилося вище державне керівництво. Виділено ділянку.  І за півтора року там планується сучасна сміттєпереробка.

Ця брудна (в буквальному сенсі) історія - урок для всіх - і державної влади, і місцевого самоврядування, і бізнесу, і громадянського суспільства. Небезпечно приховувати подібні проблеми роками й ховатися від них. До речі, постійно нагадую про це міським і селищним головам Житомирщини. Бо обертаються такі «скелети в шафах» масштабним екологічним лихом, шкодою для здоров'я сотень тисяч людей і, на жаль, навіть втратою життів тих, хто хотів урятувати життя та здоров'я інших.

Я з повагою ставлюся до львів'ян, міського й обласного керівництва, я люблю Львів. Гадаю, місто Лева вже невдовзі матиме новий полігон і сучасний сміттєпереробний комплекс та, зрештою, стане для інших громад екологічним взірцем, поширюючи країною не сміття, а передові технології з його переробки.

І тоді це стане історією з чистим фіналом, від якої виграють усі.