Тихо дивуюсь. Хоча, звісно, ми всі вільні люди і ми маємо право на будь-які реакції. В рамках закону, звісно.

Я пам’ятаю перші дні, вірніше, навіть години після призначення Саакашвілі на посаду голови Одеської ОДА.
Ейфорія зашкалювала. Торжество демократії та перемога здорового глузду. Неймовірні сподівання і очікування чарівної палички, яка зробить всіх умить щасливими. Паличка, звісно, була в руках Саакашвілі. Таких панегіриків на адресу будь-кого, окрім Саакашвілі, не лунало в новітній українській історії.

Читайте також: Рік на службі в президента

Шквал людської любові і обожнювання зробив дурну справу для всіх – для ім’ярека і для натовпу. Тому що вимріяний месія мав відповідати очікуванням народу. А для цього він мав стати (і став) абсолютним популістом. Медійною фігурою. Фронтменом. Тим, хто задає тренди.

І почалося. Стратегічні сесія в перші тижні роботи вела в нікуди. Хоча гарна була як формат приборкання тих, хто хотів щось робити, не розуміючи, що саме. Дурна енергія без розуміння кінцевої цілі привела туди, куди і повинна була привести. В початок тотальних розчарувань. Які починаються тоді, коли заявлене і зреалізоване відрізняються як небо і земля.

Я пам’ятаю, коли писала перші пости на цю тему. Летіли шматки бруду з улюлюканням: - А, тебе Міша не взяв, ти тому так пишеш! Ти заздриш! У нас тут нові справи! Ми все зруйнуємо вщент і побудуємо нове!

Знаходячись всередині структури я розуміла, чому нас чекає період хаосу і невизначеності. Але ж хто це тоді хотів чути?

Власне, кожний із нас відпрацьовує один і той же алгоритм. Саакашвілі відпрацьовує свій: спочатку обожнюють і моляться, потім лаються і виганяють. Двічі – це вже практично система. І це потребує розуміння насамперед тими, хто працює поряд з Михайлом.

Читайте також: Саакашвілі збирає команду, до якої приєднається мер Глухова Терещенко, – політолог. ФОТО, ВІДЕО

Я не є фанатом Саакашвілі. Але ті речі, які відбуваються зараз, огидні. Люди, які готові були цілувати пісок, яким ходив Михайло, руйнуючи паркани на узбережжі Чорного моря, першими почали писати «викривальні» пости. Просторікуючи, що вони його «вчасно розгледіли». Придумуючи різні образливі клички.

Зараз ці пости досягли апогею. Звичайно, вони стосуються анонсованої зустрічі на кордоні.

Кейс Саакашвілі ще потребує вивчення. Про те, як ми вміємо знищувати одне одного.

І цей пост не про Саакашвілі. А про нас з вами.