Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 6 листопада

Вищий спецсуд скасував вирок прикордоннику Колмогорову і звільнив його з-під варти

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відправив на перегляд справу прикордонника Сергія Колмогорова, засудженого до 14 років ув'язнення за вбивство людини на посту 2014 року. Також він постановив звільнити Колмогорова з-під варти. Нагадаємо, солдата Колмогорова засудили на 13 років позбавлення волі за виконання наказу щодо зупинення підозрілої автівки в околицях Маріуполя восени 2014-го. 9 вересня 2014 року на блокпосту під Маріуполем прикордонники помітили автомобіль, який блимав фарами, а потім попрямував у бік блокпоста. У відповідь на вимогу зупинитися для перевірки документів водій збільшив швидкість і пішов на прорив.

Незручні союзники: чому в Польщі зникають могили вояків Армії УНР. ФОТО

Чи справді Польща прагне історичного компромісу бодай на платформі толерантного ставлення до героїв УНР? Адже антиукраїнські настрої в суспільстві лише посилюються, а державна влада прагне радше загравати, ніж боротися з ними. Здавалося б, якщо Варшава має негативне ставлення до УПА (включно з негативним ставленням до військових могил), то похованням вояків Армії УНР нічого не загрожує. Мовляв, погляньте: ми не всіх українців ненавидимо, а лише бандерівців. Загалом так, проте є одне "але". Могили українських героїв на території Польщі залежні від ще одного гравця, який перебуває за межами парламентсько-урядової системи координат.

Як перемогти корупцію

Цей приклад є доброю ілюстрацією до того, що таке закритий доступ. Це коли влада, тримаючи монополію на власність, збирає ренту й перерозподіляє між собою і наближеними "до тіла". За таких умов хабар є єдиним можливим способом добитися того, що гарантується на письмі, але насправді закрите за сімома замками. Як історик хочу сказати, що закритий доступ і, відповідно, хабарі є не винятком, а правилом. Це правило почали ламати близькл 200 років тому, й то лише в деяких країнах – тих, які ми зараз називаємо Заходом – а в останні десятиліття до них приєдналися азійські тигри та деякі колишні комуністичні країни Центрально-Східної Європи.

Український подвиг у Чикаґо 1933 року

Український павільйон був єдиним, який не спонсорував уряд (адже України не існувало). До слова, полякам того року так і не вдалося поставити свій павільйон – у часи кризи не змогли зібрати потрібну суму, хоч і мали власну державу. Це лише підкреслює унікальність цього визначного здобутку української діаспори. Вдумаймося: під час Великої депресії, в рік, коли в Україні косив жнива смерті Голодомор, переважно бідна українська діаспора спромоглася нагадати цілому світові про існування окремого українського народу – і зробила це на високому організаційному рівні. Історію про цей – без перебільшення – подвиг закордонних українців треба пам’ятати й поширювати.

Скільки українських силовиків стали зрадниками України

Згоден з Ільмі Умеровим, що глобальне зрадництво серед українських силовиків Криму стало одним із головних факторів, що дозволили Путінові поцупити півострів. Однак уточнімо цифри. Наприклад, щодо офіцерів СБУ, то тут ми бачимо показник – 83% зрадників. Це жахливо високий показник, але все ж не 100%. Та водночас це означає, що навіть після багаторічного зґвалтування цієї спецслужби за Януковича, її російського керівництва та засилля російської агентури, все одно 17% офіцерів залишилися вірними українській Присязі. Ведучи мову про безліч зрадників у різних силових структурах України в Криму та Севастополі, пам'ятаймо і про патріотів і будьмо справедливими щодо них.

Великий бізнес втрачає інтерес до України – Пекар

Проблема не в тому, що в нас усе погано. Проблема в тому, що у світі забагато країн, в яких є реальне зростання. Ось вони і є "на радарі", а "радар" не гумовий, там не вистачить уваги на всіх. Це як із рейтингом економічної свободи: ми покращуємо, але весь світ рухається швидше за нас, тож ми сповзаємо вниз. Згадайте Алісу в Країні Див, якій треба було бігти дуже швидко, хоча б аби залишатися на місці. Я досить часто спілкуюся із західними політиками та дипломатами. Вони кажуть: у вас багато невирішених проблем, але ви зробили чимало правильних речей, продовжуйте. Вони порівнюють нас у 2012-му із нами у 2017 році й тому виявляють стриманий оптимізм.

Українські творці майбутнього, про яких ми не чуємо

Чому з екранів телевізорів, шпальт газет, стрічок новин в Інтернеті – мені ніхто не розповів, що в Україні існує ціла купа успішних ІТ-компаній? Не лише аутсорсерів, які заробляють мільйонні статки, програмуючи на замовлення західних компаній. А тих, хто створює власний продукт. Я хочу чути про це звідусіль. Я просто вимагаю, щоб мені розповідали про тих, ким я можу пишатися. На коробках із їхніми винаходами написано Designed in UA – розроблено в Україні. І ці коробки роз’їжджаються по всьому світові. За останні місяці я познайомилася із величезною кількістю наших айтівців, побачила, чим вони займаються, що створюють і була, м’яко кажучи, здивована. У мене в голові весь час крутилася думка – як, ну як я могла пропустити їх? Чому не чула?