Третього лютого я зробив допис на своїй сторінці з назвою “Все погано. Все дуже погано.” У ньому я писав про жахливий стан справ в Україні і про зрадницьку та корумповану діючу владу, яка довела країну до цього жаху. Моє загальне бачення ситуації було невтішне, що, власне, і дало назву допису.

Тепер я напишу про те, чому в нас все дуже погано вже дивлячись з іншого боку. З боку спротиву режиму Порошенка.

Оскільки я не є членом будь-якого політичного двіжу, який протистоїть, чи намагається протистояти діючій владі (хоча, безсумнівно і беззаперечно підтримую загальний протестний рух), постараюся бути неупередженим.

Читайте також: Аброськін: Питання безпеки та порядку в країні – це питання до кожного з нас

Я вже давно пишу про те, що головна сила режиму Порошенка полягає практично в одному – у слабкості, або роз'єднаності, його противників. Влада усіляко намагається фрагментувати спротив та посіяти ворожнечу між різними його групами і лідерами. І давайте будемо чесними – у цій справі вона себе особливо не навантажує. Все залюбки роблять самі противники влади і їх послідовники. Срач між ними відбувається перманентно, змінюючи лише пікову напругу.

Окремою ланкою стоять ті, хто ненавидить, як діючу владу, так і її головних опонентів і які додатково подрібнюють те, що вже й так непогано роздроблено. І, якщо представників влади об'єднує сама належність до цієї влади і страх її втрати, то у стані патріотичної опозиції фактично відбувається війна всіх проти всіх.

Вчорашні події під ВР додали до цієї війни нового поштовху. 

РНС Саакашвілі вже давно покинув наметове містечко, Міхо за волосся викинули з України, але вони все рівно оголошені майже чи не головними винуватцями того, що сталося. І х*р би вже, таке вилітає зі сракоголови Антоши Геращенко – це вже звичні речі. Але, коли починається розгін теми: вони зрадили протест, вони відхрестилися від народу, Саакашвілі діє спільно з Порошенком…

Знаєте, можна не сприймати те, у якому вигляді пропонує Саакашвілі боротися з режимом Порошенка, проте, не треба втрачати здоровий глузд і впадати в дурну конспірологію. 

Якщо навіть вважати, що Міхо не впорався з організацією загальноукраїнського протесту, навіщо його звинувачувати у тому, де не було ні його самого, ні його прихильників?

З “Рухом визволення” схожа ситуація. Тобто, по фактажу протилежна, бо люди з цього двіжу під Радою вчора були, але у підсумку Соболєв і Семенченко теж винні. Семен, так би мовити, за визначенням, Соболєв у тому, що разом з Семеном, та й взагалі. 

Це все не мої висновки. Це мій моніторинг фізбуку за вчора.

А що, власне, відбулося? До Києва прибули протестувальники з закарпатського міста Тячева жорстко вимагати відставки Порошенка і Парубія. Вчора, 27 лютого, вони зранку були вже під Верховною радою і запаливши привезені з собою шини, почали акцію протесту за підтримки Руху визволення.

На жаль, незважаючи на широко розповсюджену в соцмережах інформацію про поїздку до Києва і гучні повідомлення про підтримку акції та приєднання до неї учасників з інших міст, “тячівських повстанців” біля ВР опинилося лише кілька десятків, судячи з відео з-під стін Верховної ради.

Скориставшись нечисленністю протестувальників, загони мусорських спецпризначенців вчинили їх жорстоке і показове побиття, у черговий раз підтвердивши, що нічого в країні з часів Януковича на краще не змінилося. (Окрім, мабуть, наявності безвізу, який багато хто розглядає лише, як можливість дриснути звідси на заробітки до Європи.)

Коротше, на сьогодні протестний рух, патріотична та націоналістична опозиція, у благородній справі спротиву режиму Порошенка мають виключно негативні здобутки.

Багатостраждального об’єднання цих всіх партій, рухів та організацій, хоч в якийсь дієвий двіж не відбулося і навіть на горизонті не проглядається.

Добре, немає об’єднання. Припускаю, що всіх, скоріш за все, об’єднувати і не потрібно. Але є чудове, на радість владі, мочилово один одного всіма наявними політичними силами і групами, які заявляють про свою опозиційність режиму Порошенка.

І лідери тих, хто ходить на вуличні протести, і тих, хто з серцем в долоні сидить на берегу в очікуванні пропливаючого трупа ворога, і тих, хто допомогає збутом продукції виробникам смолоскипів, судячи зі всього, себе поряд з іншими лідерами не бачать навіть в радіусі десятків кілометрів для справляння відомих потреб.

Окремо доставляють прихильники збройних повстань, партизанського спротиву і військового заколоту. 

Читайте также:  Порошенко втрачає можливість переобратися на другий термін, – нардеп

Проста річ. Чому хтось вважає, що якщо у мирних варіантах протесту всі успішно і безапеляційно ср*ться один з одним і дроблять спротив владі до стану молекул, то за наявності зброї і збройних формувань вони всі одразу об’єднаються в одне ціле і прекрасне військо противників режиму? Щось в мене зовсім протилежні припущення у цьому сенс. .

Про військовий заколот навіть думати не хочу. Достатньо подивитися на наших генералів, щоб зрозуміти, що це неможливо апріорі і взагалі, не дай боже...

Не знаю, чи вдасться нашому суспільству зрозуміти, що в політиці ніколи не буде тих, хто буде викликати однозначні і позитивні відчуття у всіх. Ніколи! Чи вдасться не загострювати увагу на чиїхось недоліках і не педалювати розбіжності, а шукати об'єднавчі ідеї і робити спільну справу. Проте, завжди хочеться мати надію на краще.

До речі. Якби Черчиллю постійно згадували його недолугі дії під час Першої світової війни, він би ніколи не став лідером країни – переможцем у Другій.

Звісно, мені можна закидати, що цим дописом я лише констатую повну сраку, а це і так всім відомо. Проте, в наступному, ще раз напишу про своє бачення того, що треба робити. Ще раз тому, що я про це писав рік тому.

А поки, все погано. Все дуже погано.