MENU

Чому росіяни примушують усіх радіти їхнім проблемам

1675 0

Крім засилля дурнів і вічно поганих доріг у Росії несподівано, але очікувано, виникли нові великі проблеми.
Під кінець минулого тижня Євросоюз скорегував своє законодавство таким чином, що Північний потік-2 практично уперся в стінку і на думку самих росіян, якщо не трапиться чуда, найшвидше виявиться мертвонародженим дитям кремлівського Газпрому і купою брухту на дні Балтійського моря.

Паралельно з цією новиною прийшла звістка з Вашингтонщини, що американські законодавці врешті погодили законопроект, котрий накладатиме нові секторальні й індивідуальні санкції на росіян щодо їхніх дій у Керченській протоці та й по цілім світі.

Те, що з газогоном буде біда, можна було очікувати. Навіть якби вони закінчували прокладати другу нитку на 55 млрд. кубів до ФРН і ЄС не прийняв би нове законодавство щодо використання всіх без винятку енергетичних артерій за єдиним правилом, Росії все-одно не вдалося б обійти Україну й припинити постачати газ на Захід через її трубопроводи. На що, власне, й спрямований цей проект. Адже запрацювати ПП-2 може лише через 2-3 роки, а газ буде потрібен Європі вже з початку 2020 року.

Але якщо він нині подається по нашій території за угодою, укладеною 2009 року з викручуванням Україні рук і мізків і на абсолютно російських умовах, то нині кремлівським фантастам навряд чи вдасться повторити цей силовий трюк. Україна вже навчилася обходитися без російського газу, значно скоротивши обсяги використання блакитного палива і уклавши угоду із західними сусідами на поставку газу, якого не вистачає для загального балансу. Та й крім того Європа підтримує Україну в газовій суперечці з Росією. І нині це може зіграти вирішальну роль.

Читайте також: Эрдоган ставит Путина на место. ВИДЕО

Отже, угода 2009 року закінчується 31 грудня 2019 року і що далі робити Москва не дуже розуміє. Час високих цін на нафтопродукти і надприбутки так безжально вплинув на очільників Росії, що вони, здається, втратили почуття реальності й продовжують і далі проводити свою політику з позиції сили і погроз.

Здається, на це тільки й чекають американці, які готові негайно замінити росіян як партнерів з подачі газу до Європи, нікому не викручуючи при цьому руки й мізки. І $10 млрд., затрачених на проект, який мав обійти Україну, буде просто іржавіти на дні Балтійського моря. А росіяни крім того можуть цілком позбутися ринку збуту, який приносить їм левову частку доходів. Або доведеться йти на умови українців, яких підтримує Європа. А це означає для кремлівських лідерів, котрі відчувають себе альфа-самцями, втрату всіх первісних ознак зазначеного виду.

Плюс до щорічних витрат ($3млрд.) на транспортування територією України доведеться доплачувати ще майже стільки ж, оскільки Україна вимагає плату за транзит на рівні європейських цін. А це вже просто ганьба для команди Путіна. І вони скоріше вдавляться, ніж приймуть такі умови. А прийняти, очевидно, доведеться, що одразу поставить хрест на всіх планах послаблення України й переведення її в стан васальної залежності. Що було надзавданням усіх останніх років і що Путін мріяв записати собі як головне досягнення свого правління в політичний спадок.

Читайте также: Запад добивает Россию? Нет, это Россия добивает саму себя

Ну а нагла звістка про підготовку й узгодження законопроекту щодо нових санкцій на Росію зі сторони американських законодавців на цьому тлі виглядає вже майже лагідним докором, хоч насправді за своєю суттю в середньостроковій і довгостроковій перспективі є значно страшнішим покаранням. Що заважало росіянам уникнути цього, повернувши захоплених моряків і кораблі українцям, що одразу зменшило б напруженість у протистоянні? Гордість? Тупість? Втрату почуття реальної небезпеки, що загрожує країні?

Якщо головні московські банки потраплять під санкції, Росії буде надто важко втриматися на плаву й щоб уникнути краху всієї країни в недалекій перспективі доведеться змінювати все політичне керівництво. І це буде найлегшим варіантом. А політичне керівництво, котре вже 20 років керує країною, просто так не віддасть владу.

Але це вже ми розмріялися. І – нікуди діти – в душі радіємо російським великим проблемам. Хоч у себе їх купа. Але знаємо, що розв’язок великої частини наших проблем залежить від дій Кремля. Ми, на жаль, самі потрапили в цю пастку і зараз мріємо при вдалих геополітичних обставинах вискочити з неї. Шанс є, якщо не прямо зараз, то через зовсім невеликий проміжок часу. Варто лише Росії позбавитися режиму Путіна, як нові лідери Росії прагнутимуть позбавитися моторошного хвоста путінської політики, котра загнала країну в глухий кут.

А отже, доведеться ліквідувати всі перепони, що розділяють її з цивілізованим світом. В тому числі забратися з України, з усіх її земель. І дати нам спокій. І це не фантазії. Це – логіка розвитку геополітичної ситуації. Так, вона може спрацьовувати не одразу і не в повній мірі. Але ця логіка саме така. І це дає нам підстави радіти не скільки російським, стільки московсько-кремлівським проблемам. Може, вони колись все-таки заберуть руку від нашого горла?

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Віктор МОРОЗ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини