Забезпечення стійкості зростання економіки, збільшення темпів зростання і зміна структури зростання за рахунок істотного розширення несировинної складової. Вирішення цих завдань передбачає не тільки пошук галузевих точок зростання, але і вибудовування драйверів, що сприяють переносу зовнішніх і внутрішніх імпульсів зростання в розвиток економіки нашої країни.

Про пошук «точок зростання» в тих чи інших галузях української економіки говорять багато. Такий підхід стосовно національної економіки варто використовувати, якщо:

 - економіка країни є цілісною внутрішньо пов'язаною системою;

 - економічна політика полягає в підтримці або штучному формуванні точок зростання, які здатні перетворитися в локомотив розвитку всієї економіки.

Акцент на точках зростання для України не цілком правильний. По-перше, повним набором характеристик системи володіють тільки економіки найбільш розвинених країн, а також економіка Китаю. В економіках цих країн поява нового потенціалу зростання в одному з секторів при вмілій підтримці держави здатна перетворитися в локомотив зростання всієї економіки в цілому. А такі економіки, як в Україні, не володіють достатнім набором характеристик розвиненої – у нас недостатньо місткий внутрішній ринок, слабка інфраструктура, застаріла виробнича база, немає ефективної промислової політики. Тому поява потенціалу зростання в одному з секторів навряд чи здатна зачепити суміжні сектори і перетворитися в локомотив зростання всієї економіки.

По-друге, для України характерна надмірна залежність від зовнішніх ринків. В умовах глобалізації значення міжнародних економічних зв'язків важливіше за внутрішньодержавні. Це в СРСР економіка існувала у вигляді анклаву, а економіка України тісно інтегрована в світову. Зовнішні шоки легко і швидко транслюються в економіку нашої країни, і це може пригнічувати точки зростання.

Читайте також: Украина и госдолг: любое привлечение денег – это хорошо

По-третє, фінансова система, нехай і не повністю оговталася від кризи і перейшла до прибуткової роботи, на даний момент ще не демонструє готовності до повноцінної кредитної підтримки економіки.

 Для того, щоб імпульси зростання, що виникають в якомусь окремому секторі, могли проникнути в суміжні галузі національної економіки, додати до них мультиплікативну стимулюючу дію, а в ідеалі перетворитися на повноцінний локомотив економічного розвитку, потрібні механізми управління процесами створення багаторівневих зв'язків – драйверів.

Коли ви купуєте комп'ютер, сумлінний продавець відправить вас в сервісний центр для встановлення ПЗ і драйверів. Комп'ютерний термін «драйвер» – керуюча програма, що зв'язує інші програми і сервіси з операційною системою, тобто з чимось більш високо і складно організованим. Сукупність різних драйверів формує комп'ютер як складну і багатофункціональну систему. Без них навіть максимально повний набір ПЗ не забезпечить повноцінної роботи багатьох ключових функцій комп'ютера (а деякі з них будуть взагалі недоступні).

За аналогією, драйвери економічного зростання – сукупність механізмів, які вловлюють попит, каталізують імпульси, що йдуть від нього, включають на відповідному етапі різні активи (матеріальні, фінансові, інформаційні, трудові) в русло руху, змінюють економічну ситуацію в країні. Основна функція драйвера – формування системи вертикальних і горизонтальних зв’язків, що уловлюють і поширюють імпульси, що йдуть від точок зростання на окремих ринках.

Економіка України зростає три роки поспіль. І всі ці три роки основним драйвером економічного зростання є внутрішнє споживання. Типове повідомлення про драйвери зростання нашої економіки, яке можна без ризику помилки публікувати за підсумками кожного з цих трьох років (2016-2018 роки), виглядає так – «основним джерелом економічного зростання був внутрішній попит – споживчий та інвестиційний, що позитивно відбилося на сільському господарстві , будівництві та торгівлі». На перший погляд, в цьому можна угледіти позитив – після кризових 2013-2015 років, компанії почали реалізовувати довгострокові проекти, що забезпечило інвестиційний попит, а населення знову наростило споживання, що підвищило попит споживчий. Але, як показує практика, ситуація може швидко змінитися.

Читайте також: Високий рівень державного боргу й одне з головних питань у рік подвійних виборів

Протягом 2000-х років зростання економіки України було обумовлене переважно зовнішніми факторами. Перший – низькі ставки ФРС привели до українського будівельного і споживчого буму, що здійснило істотний внесок в тодішнє економічне зростання. Другий – бурхливі темпи зростання в Китаї та деяких інших країнах Південно-Східної Азії забезпечили високий попит і хороші ціни на продукцію української металургійної галузі. Тепер у нас сформувалися нові драйвери зростання – внутрішній споживчий та інвестиційний попит. Припинення дії драйверів, які давали зовнішній імпульс для зростання української економіки в середині 2000-х років, призвело до зупинки її розвитку. А що буде, якщо припинять діяти нинішні драйвера зростання економіки України? Таке цілком можливо – зростання споживчого попиту носить відновлювальний характер (після падіння в 2013-2015 роках) і не факт, що він триватиме довго. А, якщо підприємства відчують стагнацію споживчого попиту, то припинять нарощувати виробничі потужності, що спричинить за собою зниження інвестиційного попиту. До речі, будівництво, схоже, втрачає статус драйвера зростання економіки – в Києві, де найбільший ринок нерухомості, обсяг побудованого за січень-вересень 2018 року житла був на 41% менше, ніж в 2017 році.

 Що робити? Шукати нові драйвери зростання. Вважаю, в тактичному плані ними можуть бути аграрний сектор і розвиток транспортно-логістичної інфраструктури.

 Аграрний сектор може бути драйвером тому, що попит на українську сільгосппродукцію є і буде високим як мінімум в середньостроковій перспективі. Безглуздо не використовувати таку можливість. При цьому аграрний сектор як драйвер повинен направити імпульси розвитку українського сільгоспмашинобудування, харчової промисловості, яка повинна нарощувати виробництво продукції з високою часткою доданої вартості (нам вдалося перетворитися з експортера насіння соняшнику в гравця №1 світового ринку соняшникової олії і цей приклад потрібно масштабувати), сектору виробництва мінеральних добрив.

Читайте також: Не надо притягивать украинскую политику и коррупцию на рынок еврооблигаций – Фурса

Транспортно-логістична інфраструктура може стати драйвером через декілька причин. По-перше, тому, що Україна знаходиться в числі країн з одним з найвищих рівнів логістичних витрат. Так, в Україні 18% логістичних витрат пов'язані з доставкою пшениці з поля в порти, тоді як у Франції та Німеччині цей показник становить 8%, в США – 6%. Проблему необхідно вирішувати, в тому числі і для підвищення віддачі від сільського господарства. По-друге, «азовська криза» показала – потрібні добре розвинені запасні варіанти портів на Азовському морі. Інакше, можуть бути проблеми з експортом металів і зернових. По-третє, хочеться вірити, що рано чи пізно відносини з Росією припинять погіршуватися і стабілізуються – тоді розвинена транспортна інфраструктура буде здатна перетворити географічні особливості України в її конкурентну перевагу. По-четверте, активний розвиток транспортно-логістичної інфраструктури обов'язково дасть імпульс підвищенню обсягів виробництва в чорній металургії, енергетиці, промисловості будівельних матеріалах.

 Важливо, що в результаті задіяння цих драйверів зростання економіки ми зможемо підтримати дію драйверів нинішніх, оскільки інвестиційний і споживчий попит зможуть отримати потужний новий імпульс.

 Проблеми економіки України пов'язані не стільки з відсутністю точок зростання в тих чи інших галузях економіки, скільки зі слабкістю драйверів, які консолідують розрізнені імпульси від експортоорієнтованих і допоміжних для них секторів в потоки розвитку для інших галузей народного господарства. Сподіваюся, запропоновані в цій колонці акценти на драйвери зростання української економіки започаткують дискусію, результатом якої стане визначення пріоритетів економічного розвитку країни з подальшим виробленням плану конкретних заходів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram