За пропозицією міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова уряд ухвалив рішення заборонити нерегулярні перельоти до Російської Федерації.

Виявилося, що колишній міністр енергетики Юрій Бойко та колишній голова адміністрації президента Віктор Медведчук скористалися "лазівкою в законодавстві", щоби здійснити політ до Москви й зустрітися із прем'єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим та іншими російськими керівниками. Тобто, простіше кажучи – нічого не порушили.

Найцікавіше – що й нинішнє урядове рішення не здатне змінити суть речей. Тому що річ же не в прямому перельоті Бойка і Медведчука, а в самому факті їхньої поїздки в Москву та зустрічі з головою уряду країни, яка законодавчо оголошена агресоркою. Прямий переліт – це просто додатковий комфорт. І саме тому урядовці, які добре розуміють, що таке комфорт, прислухалися до пропозиції Авакова.

Читайте также: Припинити війну: чого насправді хочуть "борці за мир"

Але ж до Москви можна потрапити й будь-яким іншим шляхом – через Мінськ, Варшаву, Ригу, Таллінн, як завгодно. А можна й на прямому поїзді Київ–Москва – пропозиція міністра інфраструктури Володимира Омеляна про припинення прямого сполучення з Росією особливого ентузіазму в багатьох його колег не викликала.

Та й велика частина суспільства не в захваті ані від припинення прямого сполучення, ані від заборони російських телеканалів, ані тим паче від заходів, які забезпечать нам відхід від "русского мира". Суспільство дозволяє собі масово голосувати за політиків-колабораціоністів, які літають до Москви, й політиків-пристосуванців, які вважають, що заходи по боротьбі з імперською русифікацією нашої країни її "розколюють", а не зшивають. І, можливо, ці політики краще розуміють українське суспільство, ніж ті, хто допускає шанс побудови повноцінної та ефективної Української держави?

Тому що якщо сам патріотизм сприймається як імітація державних рішень, то чому не можна літати в Москву – прямо або криво? Якщо зустріч із Медведєвим не призводить до жодних наслідків для учасників – перш за все до політичних і моральних наслідків – то чому не можна з ним зустрічатися? Якщо наявність бізнесу в Росії в неприємного політика сприймається як злочин, а в улюбленого – як маленька українська хитрість, то чому не можна такий бізнес мати? У чому взагалі проблеми?

Читайте также: Це не протест, шановні. Це національний суїцид, оформлений під гру в "Російську рулетку"

Річ не в тому, що за п'ять років після початку війни з Росією уряд нарешті дійшов до остаточної заборони прямого авіасполучення з Москвою (хотів би нагадати, що взагалі-то пряме авіасполучення заборонили не ми, а сама Росія, наш уряд лише запровадив санкції проти компаній, що літали до Криму, але це так, до слова). Річ у готовності суспільства жити в святенницькій атмосфері зручного патріотизму – де зручно, роздмухуємо щоки, де незручно – не помічаємо відвертої зради, де хочемо обуритися – "торгівля на крові", де хочемо заробити – "жити-то треба".

Саме така мораль, помножена на політичну доцільність, зазвичай призводить до поразок, до повернення вчорашньої колонії до сфери впливу імперії. Річ не в тому, що в Москву можна злітати. А в тому, що після переговорів із Медведєвим можна спокійно повернутися й залишитися важливим учасником політичного життя країни. І посісти четверте місце на виборах –- до речі, якби Бойку не завадило б висунення Вілкула, співрозмовник російського прем'єра зараз майже напевне був би у другому турі виборів разом із претендентом, радники якого пропонують відкласти питання національної самоідентифікації до закінчення війни, яка може не закінчитися за нашого з вами життя.

Питання не в тому, прямо або криво літати в Москву. Проблема в тому, що Москва – всередині нас самих..

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram