Понад 70 років тому, 4 квітня 1949‑го, 12 країн заснували Північноатлантичний альянс – НАТО, пише для "Тижня" Ярослав Пешек

Від того часу кількість його членів збільшилася до 29. В основі європейської організації після Другої світової війни лежав принцип, який полягав у тому, що найсильніша західна держава США гарантує безпеку Західній Європі. Передача основної оборонної сили Західної Європи іншій великій ліберальній державі є одним із найуспішніших проектів у галузі безпеки в історії. Це забезпечило 70 років миру й економічного процвітання, а також збереження національного суверенітету та свободи.

НАТО є успішним із трьох причин. Перша – його членом є супердержава Сполучені Штати, друга – США в Альянсі домінує, третя – Америка разом з іншими партнерами по НАТО має найефективнішу економічну систему – ліберальну економіку. Якби у складі НАТО не було США, Альянс став би місцевою асоціацією, яка не витримала би глобального протистояння із Росією. 

Читайте також: Чим НАТО нагадує лінію Мажино

Суперництво країн, створення альянсів і війни – це історія Європи. У новітній історії вперше завоювати її намагалася Франція в часи Наполеона. Після цієї невдалої спроби та Віденського конгресу в 1815-му настало 100 років відносного затишшя, що дістало назву "Європейський концерт". В основі його був баланс європейських держав без домінування жодної з них. Саме ця система зберегла державний суверенітет і водночас мир завдяки створенню коаліцій і врівноваженню міжнародних сил. Але навіть вона не змогла повністю перешкодити війнам, наприклад Кримській (1853–1856), Австро-прусській (1866) і, зокрема, Франко-прусській (1870–1871), яка після перемоги Пруссії зумовила об’єднання Німеччини, що змінило європейські державно-владні відносини.

Європейські країни стомилися від боротьби між собою, водночас об’єднана Німеччина стала однією з найбільших промислових і військових країн у XX столітті та спровокувала дві світові війни. Мультиполярна система не була стабільною, й 1914-го вона призвела до виникнення у Європі часів гірших, ніж були до її створення. Військові спроби об’єднати Європу закінчилися фіаско та змусили дорого заплатити за досвід розуміння європейського порядку після 1945 року.

На руїнах Німеччини з Червоною армією в Берліні та радянською військовою технікою на порозі зруйнована Західна Європа шукала системи безпеки, яка не повторила би помилок минулих століть, гарантувала захист та мир і зберегла свободу народів. Після спроби Німеччини підкорити Європу західноєвропейські країни зрозуміли, що ані підпорядкування одній із них, ані розділення Європи, яка в мирний час об’єднається для створення спільних збройних сил, не зможуть протистояти агресії Радянського Союзу. Єдиним реальним рішенням було перенести відповідальність за безпеку за свої межі.

У другій половині ХХ століття морські простори вже не належали Великій Британії, а Європа поступово втрачала одну колонію за іншою. Світ змінився, Європа після двох виснажливих війн втратила світове домінування і стала регіональною силою. Панування над морями й, отже, роль наддержави взяли на себе США. Для того, щоб НАТО мало глобальний успіх, його членом мала стати наддержава. Домінування Америки в Альянсі було потрібне, оскільки кожна ефективна військова сила повинна мати одну оперативну політичну команду та призначення – єдиний центр влади, який контролює, утримує та озброює армію. 

Читайте також: Гетьманчук: У контексті інтеграції до НАТО Зеленському варто пам'ятати кілька речей

Вищим органом керівництва НАТО є Північноатлантичний союз, у якому кожна країна має одного представника із правом вето. Цьому політичному органові підпорядкований Військовий комітет, де також кожна країна має представника, й усі вони формально рівні.

Під час холодної війни НАТО не поводило себе як союз країн, що постійно сваряться, а було відносно єдиним, оскільки Альянсом неформально керували США завдяки своїй військовій і технологічній перевазі, а також інноваційній та інвестиційній спроможності, що покривали понад 70% його витрат. Таке неформальне домінування Америки забезпечує НАТО єдність і дієвість. Малі країни-членкині та потенційні суперники знали, що в разі незгоди США могли самостійно втрутитися. Якби, наприклад, Чеська Республіка не була членом Альянсу, вона опинилася б поза межами американської оборони Європи. Україна, Білорусь, Молдова та Грузія – конкретні приклади того, що це означає на практиці.

Фактом є те, що НАТО надзвичайно важливе для європейської безпеки. Не варто думати, що Альянс міг би існувати без домінування США, тому без перебільшень його можна назвати "асоціацією для американської оборони Європи".

Нещодавня заява президента Сполучених Штатів Дональда Трампа про те, що допомога не надаватиметься країнам, які не витрачають принаймні 2% валового внутрішнього продукту на військові потреби, або загроза виходу США з Північноатлантичного блоку є дуже серйозними. Це торкнулося б найвразливішого місця НАТО – його призначення. Для Чеської Республіки, як відносно невеликої країни-експортерки, уніполярна система найвигідніша, якщо її веде ліберальна бізнесова наддержава США. Не тому, що в ній немає помилок, а тому, що будь-яка інша система буде для нашої країни гіршою.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram