Постер до фільму "Люди в чорному"

Одна з переваг батьків – мати можливість бачити соціалізацію своїх дітей, і часом ця річ гіпнотична, бо на неї можна дивитися, як на вогонь, довго.

Цього разу я привів своїх до кінотеатру на прес-показ перезапуску голлівудської франшизи "Люди в чорному", події професійної й закритої.

І от, дивитися, як діти сидять в оточенні (біль-менш) спеціалізованої братії, яка підкована в тому, аби критикувати, аналізувати і асоціювати, – це щось особливе: можна тріснути, всміхаючись, і одночасно в подиві круглити очі!

Достатньо сказати, що перша трилогія "Людей в чорному" Баррі Зонненфельда чудовим чином подарувала нам золоту середину між трешовою фантастикою 50-х і сучасними комедіями зі зміненими расовими пріоритетами – новітня технологічність Голлівуду плюс введення чорношкірого актора на передній край блокбастерів дали наприкінці 90-х років ХХ сторіччя переконливі результати масового визнання.

Перша серія 1997 року виробництва зібрала майже 600 мільйонів доларів у світі й абсолютно звеличила Вілла Сміта на голлівудському Олімпі.

Наступні дві частини, 2002-го і 2012 років відповідно, продовжили щастя любителів наукової фантастики, зробленої у комедійному ключі, і щастя продюсерів та виробників також, бо додали ще понад 1 мільярд до кишені всіх учасників кінопроцесу.

Читайте також: Як батьківська залежність від ґаджетів шкодить дітям

Новомодний перезапуск хітів минулого – на кшталт "Термінатора" і "Чужого", "Красуні і чудовиська" та "Книги джунглів" – не міг не торкнутися і "Людей в чорному", і звісно, це мусило бути новим, трохи інакшим кіно, ніж було раніше, розрахованим більше на нову аудиторію.

Тому не дивно, коли мій старший 13-річний син, фанат "класичної" франшизи, перше, що сказав, виходячи із залу: "Вони ж зовсім різні".

"Тат, ну ти ж розумієш, – продовжив він. – Старий не був таким передбачуваним, як цей – я вже на половині фільму знав, хто головний злодюга.

Але цей смішніший. Він більш комедійний. Якщо перший був типу фантастичного бойовика, то цей – комедійний бойовик".

Аналізувати для старшого сина вже очевидна річ. Як і розуміння алюзій, закладених творцями. Тому саме він побачив принаймні кілька знакових моментів: коли двоє інопланетян проходять крізь стіни, стрибаючи на дахах Марракешу, він відзначив очевидний збіг з фільмом "Кредо вбивці" з Майклом Фассбендером, а коли герой Кріса Гемсфорта в одній зі сцен падає і тягнеться до молотка, – очевидний збіг з Тором і "Месниками".

Натомість найменший, 8-річний син, тримав руку на пульсі емоцій, помічаючи те, що веселить. Здається, він сміявся гучніше за інших, хоча і в унісон з усім залом, реагуючи на жарти різного калібру однаково вдячно.

Тут вже я помітив, що й дорослі жарти для нього зрозумілі й сприймаються як цілком доступні: наприклад, герой комп’ютерним чином згенерованого Пішачка – абсолютний лідер в рейтингу кращих персонажів фільму – кидає фразу "Казали, що та психічка переріже йому горлянку", і мій син регоче так, ніби йому 20-ть.

А коли він назвав фільм з назвою "Люди в чорному" як "Люди в чорно-білому" я взагалі  присвиснув, бо це ж багатошарова метафора, і він саме багатошаровість і закладав у визначення. По-перше, мав на увазі фразу самого агента Ейч (Гемсфорта), що ми "чорно-білі агенти", обігруючи костюми.

По-друге, говорив про колір шкіри двох акторів (Гемсфорта і Тесс Томпсон)...

А найбільш він переймався тим, який бал я поставлю фільму.

Я, будучи критичним, казав про 7 з 10, а він ледь не плакав з цього: "Чому?!! Постав йому більше! Там же такі класні машини, така класна зброя, така класна ця штука для стирання пам’яті й такі класні окуляри".

Зрозуміла чоловіча "жилка" в такій оцінці, що, зокрема, добре лягає в "продакт плейсмент" фільму, де головним машинним спонсором виступив японський бренд Lexus.

Але окуляри?

Про мопса, який перекочував з минулої трилогії, і так зрозуміло – предмет особливої уваги дітей: "Але шкода, що його так мало було".

Агент Ейч, тобто Гемсворт – теж "зе бест", а це є чітким виявом того, що козирний король зіграв, чого, насправді, не могло не бути з огляду на "Месників".

А крім того, вже після фільму, почав дивовижним чином відігравати свою роль колір, заявлений в назві. У фойє син побачив дівчинку з класу старшого брата і називає не її ім’я, а "та, з чорним волоссям". Колега-критик пройшов в білій сорочці, хоча раніше ходив лише в чорному одязі. А за 10 хвилин я купив молодшому сину скейт, виконаний в чорно-білих кольорах...

Читайте також: В кіно з дітьми. Яким би крутим не був "атракціон", для дитини важлива історія, – журналіст

11-річна донька йшла на фільм вже із заздалегідь визначеним позитивом – наріжна її фраза, озвучена ще кілька місяців тому, після перегляду першого трейлеру: "Добре, що вони (творці) запросили Тора і Валькірію – вони тепер будуть разом".

Це справді цікавий хід, що з "Тора" і "Месників" в "Людей в чорному" перейшли виконавці цих ролей, чиї герої, в силу нездоланної примхи деміургів-сценаристів, мали зв'язок.

Хоча всі чудово розуміють винятково політкоректну ціль такого кроку, зробленого як раз зовсім не з волі сценаристів, а з волі справжніх деміургів, продюсерів та власників студії Columbia Pictures, переслідуючи панамериканську ідею повсюдного вирівнювання гендерних і расових прав.

Саме в цьому керунку і прозвучала одна з найбільш неорганічних у фільмі, але, безумовно, правдивих фраз: "По-своєму всі жінки королеви". Дисонанс її з усім фільмом відчули, здається, всі – вона не стала одкровенням чи, більше того, бальзамом на серце.

Тобто магічним чином не вплинула на доньку – чи тому, що вона вже з малечку інтуїтивно відчуває штучність подібного чоловічого способу "їждження по вухах", чи просто тому, що це відверта банальність і промовлена не в тому місці й не тими вустами – не діє.

Та й від виконавиці ролі агента Ем (Тесси Томпсон) захвату не було (мені теж більше до вподоби інша Томпсон, Емма, яка зіграла керівника "людей", агента О).

Гумор – ось головний плюс дівчачого сприйняття (може й вселюдського). І це багато про що говорить: є базові речі, і, використовуючи їх, можна отримати все, що завгодно – і сміх, і радість, і відповідь "так".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram