MENU

Чи доживуть українці до дешевших ліків?

340 0

Ціни на ліки

Пам’ятаєте істерику Путіна і його свити, коли Україна збиралася підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом? Чи не найбільше – в частині про зону вільної торгівлі з ЄС.

Тоді Владімір Путін і всі московські чиновники нас лякали, що в Україну "хлынут" товары из Европы по более низким ценам" (за цим запитом в лапках знайдете в Google багато цікавого) і тим самим, мовляв, витіснять українських виробників з ринку, і економіка, якщо не впаде, то дуже постраждає, пише народна депутатка Ольга Стефанишина спеціально для УП.Життя.

Так-от, шлюзи відкрилися і, як ми знаємо, ніхто не захлинувся від нашестя товарів із Європи: цифри показують позитивну тенденцію товарообміну Україна-країни ЄС. 

Ту саму пісню я чую щоразу, коли мова заходить про лібералізацію ринку ліків. Мовляв, "хлинуть" дешеві ліки, вітчизняні виробники постраждають.

Звичайно, ці аргументи звучать від тих, кому невигідне здешевлення такого дорогого сегменту товарів, як ліки. Від фармвиробників, монопольних дистриб'юторів і тих, хто їм підспівує.

Читайте також: На Харківщині зафіксували другий випадок захворювання на дифтерію за останній тиждень

Цього тижня ця риторика може зазвучати гучніше. Верховна Рада зараз має історичну можливість – ухвалити два механізми, які дозволять знизити ціни на ліки в Україні. 

Механізм 1. Чесні патенти 

Про так звані "вічнозелені патенти" я раніше писала тут. Сьогодні законодавством у сфері патентування ліків можна вправно маніпулювати, і тим самим штучно утримувати завищені ціни на ліки.

Варіанти бувають різні, але якщо дуже схематично прописати один із найгірших сценаріїв (це дозволяє українське законодавство), то він цілком може виглядати так.

Виробник заходить в Україну з інновацією і справедливо отримує патент на винахід на 20 років.

Ці всі роки жоден інший виробник не має права на території України виробляти чи продавати ліки за тою самою формулою. І це нормально: винахідник того чи іншого препарату має право покрити витрати за винахід і всі дослідження, які він провів для виведення лікарського засобу на ринок. І він це робить: як у країнах ЄС, так і в Україні.

Але далі – пастка, до якої потрапляють українські пацієнти. Вона стала можливою завдяки недосконалості національної патентної системи. 

Через відсутність юридичних запобіжників в Україні патентна монополія може штучно продовжуватися при несуттєвих змінах, які не несуть жодного покращення терапевтичного ефекту. А відтак – і користі для пацієнта.

Патент іще на 20 років можна отримати, просто змінивши форму випуску з таблеток, наприклад, на сироп або змінивши допоміжні речовини у формулі, чи змінивши одну сіль на іншу у формулі препарату.

Такі зміни жодною мірою не впливають на покращення терапевтичного ефекту ліків. Але виробник отримує вторинний ("вічнозелений") патент і ще раз плюс 20 років монополії.

І так можна робити не один раз.

Додаємо ще 5 років – режим ексклюзивності даних. Це виняткове право виробника користуватися даними своїх досліджень, як винахідника, і утримувати монополію, окрім того, воно додатково гарантується ще й можливістю подовження власне патентних прав – сертифікатами додаткової охорони. Іще 5 років.

На виході маємо 70 років монополії. Звичайно, що це дуже схематичний і спрощений підрахунок. Але цей приклад варто навести, щоб показати, як довго можна утримувати українського пацієнта в заручниках. 

Отже, тривалість монополії на ліки сьогодні можна цілком законно дотягнути до 70 років і більше. А от середньостатистичний українець до 70 років дотягує далеко не завжди. І тут питання не в тому, хто кого переживе. Питання в тому, чому українські пацієнти мають переплачувати за недобросовісну патентну монополію? 

Візьмемо один із препаратів для лікування ВІЛ/СНІДу. Виробник двічі продовжував вторинний патент і тепер він діє до 2026 року. 

Через це загальна орієнтовна переплата за час дії штучного патенту сягає 3 мільярди 375 мільйонів гривень! І це лише про один препарат.

Додам, що судовий процес щодо цього препарату триває вже понад два роки і на це впливає і свідоме затягування процесу, і відсутність чітко виписаних на рівні закону норм, які б стали основою юридично обґрунтованого судового рішення значно швидше.

Справа є свідченням необхідності перезавантаження патентного захисту в цілому, а не шляхом внесення косметичних змін на рівні підзаконних нормативних актів, як пропонують опоненти реформи.

Звичайно, захист прав на інтелектуальну власність – це важливо і за винаходи треба платити. Але платити потрібно за інноваційний продукт, а не фейк без належного винахідницького рівня.

Окрім того, коли йдеться про сферу охорони здоров'я, то часто ціною відсутності балансу між інновацією і фейком стає людське життя. 

Тому "вічнозелені патенти" треба знищити як опцію для зловживання, не спокушати ними недобросовісного заявника.

Насправді, цей крок допоможе й добросовісним заявникам-виробникам. Адже зробить конкуренцію на ринку чесною – патент отримуватиме лише той, хто справді довів інноваційність препарату. 

Ситуацію з "вічнозеленими патентами" можуть вирішити один із двох законопроєктів.

Проєкт закону 2089 про підвищення доступності лікарських засобів ми зареєстрували ще в вересні, і наразі його, нарешті, внесли до порядку денного сесії.

Пізніше був зареєстрований законопроєкт 2259 щодо реформи патентного законодавства авторства депутатів від "Слуги народу", який уже отримав позитивний висновок профільного комітету. По суті, він дублює пропозиції проєкту 2089 і закриває дірки для зловживання патентами. 

Механізм 2. "Безвіз" для ліків

Це дивно, але сьогодні препарати в європейських країнах часто вдвічі або й утричі дешевші, ніж в українських аптеках.

Наприклад, ліки для онкохворих "Кселода". Ціна в Україні – 6500 грн за пакування та 52 000 грн за курс лікування, у Польщі – 3600 грн та 30 000 грн відповідно.

Препарат для людей з серцево-судинними захворюваннями "Плавікс". Україна – 574 грн, Латвія – 262 грн.

Сьогодні в Україні фармвиробники самі "призначають" дистриб’юторів і таким чином встановлюють ціну на препарат.

У європейських країнах все інакше: дистриб’ютор може закупити товар в одній країні, реалізовувати в іншій. Тому там працює конкуренція. 

Так, в ЄС діє внутрішній паралельний ринок лікарських засобів, бо ЄС високо цінують життя і здоров'я власних громадян і використовують всі можливі механізми для його забезпечення.

Тепер ми маємо привчити світ, що й в Україні життя і здоров'я є найвищою цінністю, яку не можна обраховувати надприбутками фармацевтичного бізнесу.  

Чи могли б у нас бути нижчі ціни?

Могли б. Якби парламентарі відкрили ринок і дозволили завозити ліки в Україну з тих країн, де вони дешевші.

Перший крок депутати навіть уже зробили. Ухвалили законопроєкт 1230, яким дозволили паралельний імпорт. Завдяки таким змінам подешевшають праски, кросівки, гаджети, холодильники, – ціла низка товарів. Майже все. Крім ліків.
Щоб він запрацював, потрібно ухвалити зміни до закону про лікарські засоби: ввести в українське законодавство поняття паралельного імпорту ліків і врегулювати процедури.

Таким чином, щоб перевірені ліки, які вже зареєстровані в Україні, а також в інших країнах, могли бути завезені на нашу територію без спеціального дозволу виробника. За ціною, яка може бути в рази нижча, ніж зараз.

Іншими словами – впровадити такий собі "безвіз" для ліків. В Європі це зробили ще 20 років тому. І ціни на ліки вдалося знизити на майже 20%.

Усі ці пропозиції є в тому ж законопроєкті 2089. Але якщо в ситуації з "вічнозеленими патентами" нас підстраховує законопроєкт 2259 (автори – депутати монобільшості), то фронт паралельного імпорту для ліків не захищений. 

Дешевші ліки в Україні: бути чи не бути?

Досвід показує, що голосувати нинішній склад Верховної ради готовий тільки за "свої" ініціативи.

А серед "своїх" – відповідальні за ліки особливо не поспішають. Очевидно, складно балансувати: з одного боку обіцяти українцям доступні ліки, а з іншого – рахуватися з інтересами таких впливових і великих вкладників в секторальну економіку – фармацевтичних компаній. 

Читайте також: Шість видів медичної допомоги та підвищений тариф: з квітня в Україні запрацює Програма медичних гарантій

Але фармвиробникам і дистриб’юрторам-монополістам паралельний імпорт, звичайно, невигідний. Саме тому вони поширюють різноманітні міфи.

Наприклад, зараз тиражується міф, що начебто при паралельному імпорті Україну наповнять ліки з недоведеною безпекою та ефективністю.

Це відверта нісенітниця, і ось чому: законопроєкт передбачає, що через паралельний імпорт в Україну зможуть постачатися лише зареєстровані в Україні ліки, які пройшли перевірку на ефективність, якість і безпеку, й МОЗ підтвердив це, видавши реєстраційне посвідчення.

Інші противники цього кроку запевняють, що цю ініціативу треба "відкласти", "вдосконалити", і пояснюють, чому український ринок "не готовий" до паралельного імпорту ліків.

Це також неправда. Така ж, як і путінські байки про те, що український ринок був не готовий до зони вільної торгівлі та стандартів ЄС. Все, про що в монобільшості кажуть "треба вдосконалити", насправді хочуть знищити.

Але заради справедливості варто зазначити: більшість депутатів парламентської монобільшості  насправді "за" паралельний імпорт ліків і мало хто досі знав, що проголосований закон не враховує цієї категорії товарів. 

Питанням залишиться – хто в монобільшості про це змовчав і чиї інтереси поставив вище інтересів фракції і суспільства? 

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Ольга СТЕФАНИШИНА для УП. Життя


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини