Вчора знову згадували події літа 2014-го року. Частина "очевидців" розказувала, як погана влада дала росіянам вийти зі Словянська і безперешкодно зайти до Донецька. І ось мовляв, саме тому через зраду ДНР-ЛНР продовжувало існувати.

Скоро підключаться ветерани, що стояли на околицях Донецька-Луганська, але їм так і не дали наказу зайти зачистити місто. Порох, договорняк, зрада, Путін... І чим далі від подій, тим більше буде міфів про ці події.

Я чомусь ті перші місяці війни згадую, як одне велике розчарування в армії та державній машині. Коли у вирішальний момент виявилось, що власне наказ віддати нема кому. Ніхто не хоче вмирати ні за що. Стріляти по комусь взагалі ніхто не думав. Кожен вдалий момент того початку війни це скоріше рідка вдача, що місцями спіткала Україну.

Героїзм на місцях та самопожертва дали змогу так-сяк відбитись в перші місяці. Якби у нас тоді була армія, то не були б потрібні ніякі добровольці. Але у вирішальний момент виявилось, що армія та її боєздатність є тільки на папері. Тому всі ці розмови 6 років потому, що комусь там не віддали наказ, хтось там не вистрілив у потрібний момент – це все гарні припущення, якщо робити вигляд, що у нас тоді були силові структури.

Сьогоднішній гарант там щось пригадав, що не пробачить тих, хто здав Крим та Донбас, натякаючи на Порошенка. Ну так я просто нагадаю, що росіяни зайшли до Криму ще до початку президентської кампанії 14-го року. Тоді ще навіть не до кінця було ясно, що Янукович вже точно не президент.

Читайте також: Мир і примирення – недарма однокорінні слова. І це – найскладніше у досягненні наше сьогоднішнє завдання

Саме президентом Порох став тільки 7-го червня. Розуміння, в яку ситуацію він потрапив, прийшло скоріш за все набагато пізніше. Вихід Гіркіна зі Слов'янська стався десь через 3-4 тижні після його призначення. Думаю, тоді багатьом здавалось, що АТО триватиме і скоро так чи інакше все завершиться.

Взагалі дивно щось вимагати від тодішньої української влада, якщо згадати, що сьогоднішня влада то просить дати їй 100 днів, то обіцяє саджати весною, то ще щось.

Я, до речі, погано пам'ятаю Зеленського зразка літа 2014-го. Хоча от його пост з якогось пафосного весілля рівно 6 років тому.

Ось в серпні 14-го він виступає проти заборони в'їзду російським артистам.

Читайте також: Роман Крис: історія одного кіборга

Ось він починає виправдовуватись, що зараз не в Росії, але був там нещодавно на зйомках.

Ось репостить зраду про Іловайськ і рідний батальйон Кривбас, пригадує тих, хто заробляє на війні.

От чесно, це все писав тоді Зеленський, який роками намагався втримати український шоу-бізнес в зоні впливу російського шоу-бізнеса. Гроші якого були зароблені на тісній співпраці з росіянами. І не більше того, бо його "продукт" більше нікуди не продати.

Це все писала людина, яка мало віддупляла, що відбувається навколо. Що тоді в 14-му, що зараз у 20-му. Тому зараз від нього чути якісь згадки про 14-й рік...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube