Учора, 1 грудня, минуло шість років від дня смерті Євгена Сверстюка – есеїста, поета, літературного критика, мислителя, політв'язня совєтського режиму

На своїй сторінці у фейсбуці Володимир В'ятрович оприлюднив свій виступ на прощанні з Євгеном Сверстюком, який пролунав 1 грудня 2014 року, повідомляє UAINFO.org.

Як зможеш гідно річ вести з юрбою 
І з Королем не втратиш простоти. 
Якщо усі рахуються з тобою – 
На відстані, яку відміриш ти; 
Якщо ущерть наповниш біг хвилини 
Снагою дум, енергією дій, 
Тоді весь світ тобі належить, сину, 
І більше: ти – Людина, сину мій.

Це фрагмент геніального вірша англійського поета Ред'ярда Кіплінга. Він так сильно прозвучав українською завдяки геніальному таланту українського поета –  Євгена Сверстюка. Але не тільки тому. 

Читайте також: Звичайний лицар. Із таких людей мала би формуватися політична еліта країни

Сверстюк не просто переклав цей вірш, він прожив його. Він був тим, хто не гнувся перед владою. 

Ані від її тиску та погроз, ані від її лестощів і нагород. Усі відведені йому Господом 86 років він ущерть наповнив життям.

І то яким життям – боротьбою у форматі один проти системи. Коли озброєному до зубів режиму він міг протиставити лиш своє слово. І здавалося нездоланна система, жорна якої перемелювали мільйони, таки зазнала краху, від таких одиниць як Сверстюк.

Та він не спинився і після цієї найбільшої у своєму житті перемоги. Ані втома, ані слава не спинили його.

Він продовжував досліджувати, писати, переконувати інших. Статті, книги, зустрічі, лекції, громадська робота, участь в ініціативі "Першого грудня" – все це наповнювало його життя до останніх днів.

Цей світ належав йому, тому що він творив і змінював його своїми текстами та невгамовною діяльністю.

Він став тим, кого із певністю можемо називати Людиною з великої букви.

Спомином про Євгена Сверстюка поділилася й Мирослава Барчук:

Це останнє його Різдво 2014 року. Ми співаємо панові Євгену старовинне "Многая літа".

Читайте також: Цей вирок суспільству й кожному з нас іще в 1960-х передбачив Сверстюк

Стоїть Майдан. Іще немає загиблих, Грушевського, Маріїнського парку, Інститутської. Ще з нами пані Валерія, дружина пана Євгена, і ще живий Назар.

Публікую це відео заради світла, яке йде від них і від усіх того вечора. Я це Різдво завжди так і пам’ятатиму.

До речі, якщо ви хочете краще та глибше зрозуміти, якого масштабу ці люди, Євген Сверстюк і Валерія Андрієвська, ще й іще раз раджу почитати тритомник їхнього 12-річного листування. Протягом ув’язнення Сверстюка в таборах і на засланні.

А в день смерті – кілька його слів про те, чим він міряв своє життя:

"Життя визначається питаннями, які ти поставив там, де звично було мовчати. Кроками, які ти робив проти течії. Світлом, яке ти засвітив серед темряви і посеред нарікань на темряву. Які питання ставив своєму часові? Чим ти зупиняв юрбу, яка летіла за вітром? Як ти будив сонних? Як ти боровся із застійним морем байдужих і теплих?"

Дякую панові Євгенові за його лицарство. Вічна пам'ять і шана йому.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube