MENU

"Світ забув, що таке війна". Антін Мухарський – про русофобію, УПЦ МП і долю українців

1089 0

Антін Мухарський настільки вірить у перемогу України, що вже продає квитки на свій концерт на День Незалежності у Ялті в звільненому від рашистів Криму!

З початку повномасштабного вторгнення РФ шоумен активно допомагає ЗСУ. Завдяки благодійним концертам в США та Канаді він зібрав майже 6,5 мільйонів гривень на потреби фронту. І на цьому не планує зупинятись.  

В інтерв’ю Styler Мухарський, що виступає під сценічним іменем Орест Лютий і є автором епатажної програми "Люта українізація", відверто розповів про поточні процеси українізації у суспільстві та масову відмову зірок від російської мови. А також про війну, "русскій мір" та найбільші виклики, які повстануть перед нашим суспільством після нашої перемоги, передає UAINFO.org.

Антіне, ви передбачали початок великого вторгнення Росії... Що вас найбільше вразило під час війни?

Здивував спокій українців, які під бомбами, снарядами і вибухами роблять свою справу. Я коли дивився фільми про Другу світову і слухав оповіді бабусі чи батька, то не міг уявити, як так без паніки люди це все переживали.

На початку війни під Києвом літаки падали, вибухали, а через три дні ми звикли до присутності війни у нашому житті. Нас атакують ракети, а ми спокійно готуємо картоплю, робимо все заплановане. Тому захоплююсь стійкості українців.

Ви активно гастролюєте за кордоном, аби зібраними коштами допомогти армії. Чи складно зараз організовувати концерти?

24 виступи в Канаді та США ми провели за 2 місяці. Гастролі організовувала моя дружина Ліза. Така титанічна праця потребує команди щонайменше з10 людей. Ми робимо це вдвох. Це забирає величезну кількість сил, здоров’я.

Але всі зараз живуть в абсолютно екстремальному режимі і він триватиме до перемоги. І навіть після - коли відбудовуватимемо Україну. Це така марафонська дистанція для цілого народу, який бореться на різних фронтах - громадської, військової, політичної, наукової і мистецької діяльності.

Зараз плануємо ряд гастролей Америкою й Канадою для підтримки нашого підрозділу - штурмовий батальйон Дніпро-1, що в складі Національної гвардії України. Ми з Єлизаветою є його почесними бійцями від 2014 року.

Військові з цього підрозділу з початку війни тримають позиції на Сході під Рубіжним, Сівеськодонецьком. Це найгарячіші ділянки фронту, де бійці винищують окупантів. Але потребують допомоги хоча б на побутовому рівні. Нещодавно ми закупили їм спальні мішки, термобілизну й тепле взуття на зиму.

Антін Мухарський із дружиною Єлизаветою Бєльською (фото: facebook.com/AntinMykharskyi)

Як реагують за кордоном на війну Росії проти України? Звичайні люди нас підтримують?

Америка і Канада перетворилися на Україну. Монреаль, Торонто, Нью-Йорк, Вашингтон, Бостон - усе в жовто-блакитних кольорах. У деяких містечка через будинок на балконі висить наш прапор, або табличка біля будинку з написом “підтримуємо Україну і збираємо донати”.

Проте у Каліфорнії, Ванкувері і Сієтлі нам траплялись тітоньки, які казали, що воювати не треба - тільки братська любов. Вони просто навіть не можуть усвідомити, що таке російський фашизм. Що це таке, коли тебе приходять ґвалтувати, все тирити і ти маєш його обійняти і сказати «я тобі прощаю»? Я б подивився на тих дівчат і хлопців із ЛГБТ-спільнот, які мені кричали, що “воєвать нельзя, Україна, здавайтесь”.

За кордоном важко уявити, з чим стикається Україна, бо це ніде не описано. Це величезний надлом у світі, розбещеному демократіями, які захопили владу зокрема в інтелектуальних середовищах…

Світ забув, що таке війна. Але вона прийде в твій дім, навіть якщо її не звали. Тому, що суспільство, яке заплющує очі на цю війну, відчує її у своєму контексті.

Чи бувало таке, що на концерти проходили проросійські люди й влаштовували скандали?

Мали цікавий випадок у Ванкувері. Ми після кожного виступу з аукціону продаємо плакат Ореста Лютого і виручені гроші спрямовуємо на підтримку ЗСУ. І от якось один джентльмен запропонував три тисячі доларів за нього. Оскільки ніхто з присутніх більше грошей не пропонував, ми продали цей плакат. Виявилось, що то м*скаль, але аукціон був привселюдний, не мали куди діватись уже.

А у нас бонусом до плакату завжди ще йде можливість наступного дня випити кави зі мною та Єлизаветою Бєльською. Ми попросили друзів, щоб вони неподалік побули в машині, бо це могла бути провокація. Бо якраз напередодні м*скалі в Ванкувері спалили хату грекокатолицького священника.

Але виявилося що, це була людина з розряду “хороших русскіх”. Тих росіян, які корисні нам зараз, бо спільним ворогом є Путін. А ворог мого ворога - ситуативно мій попутник в одному вагоні. І от ці три тисячі доларів ми відправили на фронт, а потім вони допомогли м*скалів нищити.

Антін Мухарський зібрав на потреба армії близько 6,5 млн грн (фото: facebook.com/AntinMykharskyi)

Ще до початку повномасштабного вторгнення ваша екс-дружина Сніжана Єгорова вивезла дітей у Туреччину. Чи маєте можливість спілкуватись з ними?

Я не спілкуюсь з дітьми. Жодної інформації у мене нема й ніяких контактів ми не підтримуємо.

Ви роками займались “лютою українізацією”. Як оцінюєте процеси, які зараз відбуваються у суспільстві? Багато зірок перейшли на українську, чи не матимемо “відкату” після перемоги?

Процес переходу на українську складний і вимагає інколи сильного зусилля. Ставши на цей шлях можна схибити. Відкат у суспільстві буде. Так звані зірки, використовуючи момент, зараз всіляко намагаються привернути до себе увагу. Арестович теж 2014 року відрікся російської, а потім знову перейшов.

Природа радянського раба так само мінлива, як міняється кон'юнктура. Тому не дуже вірю гучним заявам деяких поп-зірок і людей масового складу мислення. Ми будемо проходити після війни повторення “да рускоговорящіє люди в Херсоні голимі руками танки останавлівалі”, “Да я родилась в Криму і очень люблю украинскую речь, но мені так удобніє”. Ці всі викрутаси брехливих росіян глибоко сидять у рабських душонках і будуть смердіти ще дуже довго.

І взагалі, “русскій мір” смердить - від нього тхне кислими щами, кирзовими чоботами і якоюсь сечею. І навіть дама може бути гламурна, з накачаними губами і силіконовими грудьми, але російськомовна к*рвість бридка і потворна, що ллється з її руським язиком, нікуди не зникає. “Русскій мір” потворний у всіх своїх проявах. І в першу чергу в російськомовних громадянах.

Я багато років намагався синхронізувати себе з цим “русскім міром”, але все було марним. І “рускій мір” - це зубожіння, все найобридливіше, що є в людині - воно скупчене в “загадочной русской душе”. Зараз власне описую свій життєвій досвід у новій книзі “Русофобія”. Планую її видати десь наприкінці весни.

 

Це буде весь добутий досвід чи тільки історії, що з вами відбулися під час війни?

Тільки зараз починаю аналізувати попередній досвід. Проводити самостійні сеанси психоаналізу, бо багато випадків з дитинства не доходили руки “розібрати”.

Я вчився у русифікованій школі і наша класна керівничка була викладачкою російської мови і літератури. Згадую, як ми знущалися над нашою учителькою української мови. Ті русифікаційні процеси 70-х років випещували і викохували у цьому русофільстві реальних українофобів. І це якраз ті люди, хто зараз називає себе “я коренной києвлянин, поетому буду говорить по-русски”. От ця порода мені дуже знайома, бо я сам був таким.

Як збираєтесь їм донести, що варто нарешті українізуватись?

Через власний досвід та емоції намагаюсь поділитись тим, як цього м*скаля і рабську російську душонку с “ее жалкой культуркой” треба виколупувати і випекти залізом. Інколи її треба вичавлювати, як тюбик з пастою.

Я відчуваю цю русифіковану природу українства і намагаюся створити з неї матеріал для творчості, препарувати деякі якості “русскоговорящего українца”. Насправді таких нема. Русифіковані українці - це зачаровані люди, на яких поклали прокляття, їхню природу спотворили.

Їм у голови позакладали совок, який лізе цитатами з Гайдая, радянських пісень, мультиків про чебурашку, “советських” анекдотів. Ця естетика і свідчить, що людина і її свідомість спотворена совком, радянським союзом зросійщена. І такі люди є адептами совка, рабських, масових психологій і ментальності.

Працюю з тим поколінням, яке саме стає, а не народжується українцями. І як їм це вдасться, то матимуть шанс народити і виростити вже справжнього українця з незнаними для совка якостями - гідністю, честю, відповідальністю, законністю. І головне - довірою, на якій базується все. Це найцінніша людська чеснота, з якою виростають любов, дружба і статки і радість і щастя.

Зараз влада серйозно взялася за Києва-Печерську лавру і московський патріархат. Чи зможемо викорінити їх із наших земель?

Московські попи мріють, щоб прийшли хлопці з автоматами, в балаклавах і викинули їх з лаври. Тоді вони стануть мучениками. Християнство жалує тих, хто піддається гнобленню. Будь-які силові дії на адресу московських попів і монахів у їхній парадигмі буття будуть підтвердженням власної правоти. Возведуть себе в ранг святих і будуть молитися.

МПЦ РП є монопольною організацією, яка володіє правом на брехню, маніпуляції, перекручення всього і перевертання з ніг на голову. І Москва - це царство сатани, а він - батько брехні. І в природі московитів закладена брехня.

Єдина можлива метода їх позбутись - державний закон про охорону державних пам'яток, які належать до історичної спадщини ЮНЕСКО. До них відноситься і Києво-Печерська лавра. Її за наказом Януковича віддали на скількись там років в оренду в УПЦ МП. Тому держава з погляду на терористичну небезпеку цих попів має розірвати договір на оренду і Почаївської, і Святогірської і Києво-Печерської лавр. Це законний метод - держава повертає свої пам'ятки, які можуть стати туристичними об'єктами.

Досі маємо лояльних до Росії людей. Що держава повинна з ними зробити?

Держава має визнати, що сучасна демократія на теренах колишнього Радянського союзу зазнає торпедного удару з боку охлократії. Людей не культурних, неосвічених, диких. Яких нам у спадок мільйонами залишив радянський союз.

Має бути створений інститут виборця. Людини, яка хоче брати участь у політичному житті, повинна скласти іспит із знання політичного устрою і знання законодавства у певних політичних категоріях.

Громадянин має здати іспит на знання української мови та історії і отримати картку, яка буде доповненням до українського паспорту. Ця людина називатиметься повноцінним якісним виборцем, який братиме участь у політичному процесі, обираючи владу.

Виборець має розуміти, що може понести аж кримінальну відповідальність. Це має убезпечити нас від критичної маси ох*хляченого населення, яке користуючись загальним виборчим правом, приводить до влади всяких покидьків, які обіцяють йому золоті гори. Або просто спокушають гречкою чи консервами… Цьому порочному механізму загального виборчого права, який призводить до деградації усіх суспільних інституцій, має бути покладений кінець.

Цього буде достатньо для побудови нової сильної України?

Треба ще означити ідеал українця. Для кожного він різний, але маємо перестати мислити категоріями широких народних мас. Бо вся західна цивілізація будується навколо людини - окремого індивідуума, права й свободи якого мають бути забезпечені законами і державою.

Цей індивідум має бути українець, який проявляє себе і викристалізовується образ людини самодостатньої, відповідальної, здатної до збройного опору. Такий ідеал має бути підкреслений законом про володіння зброєю. Він має давати право володіти нею усім, хто досягнув 21-го року. Це має стати ідеал озброєної нації.

А ще українці мають стати нацією воїнів і підприємців. Повинні бути прийняті закони, які сприятимуть втіленню цього ідеалу в життя. Це - дрібний і середній бізнес, братиме на себе відповідальність, створюючи національний валовий продукт, забезпечуючи державні інституції, оплачує освіту, податки, медицину. І сильне, всім забезпечене військо.

 

Як вважаєте, якою буде Україна після перемоги? Чи буде у ній місце для чогось російського?

Я б хотів відповісти утопічно, що ми всі будемо гідні тих, хто загинув. Нам ще тільки належить виховати націю. А російський непотріб буде завжди в Україні. Але треба розуміти, що це лайно і його треба позбавлятись.

Українцям властиво поринати в ілюзію та утопію. Але це шлях слабких інфантильних людей. А люди-практики розуміють, що позбутись впливу величезної маси населення, на яку працює державний апарат і нафтогазова труба - це дуже складно. Але є надія.

У чому вбачаєте найбільше небезпеку для суспільства?

Маємо безумного, п'яного й агресивного країну-сусіда. Якщо так трапиться, як замислюється - Росія розпадеться внаслідок національно-визвольних революцій. І це почнеться з Чечні і Татарстану, де найбільш розвинені національні протистояння. Там є представники національних еліт, готові очолити і сформувати навіть озброєний опір РФ.

І тоді в нас є два шляхи - або ставати національною державою, за яку я вболіваю. Або ставати Україною-Руссю, за яку вболіває колективний Арестович. Росіяни тоді побіжать до нас, у благополучну на той час Україну, зі своїми пушкіними, достоєвськими і КВНами, гайдаями, цвеєтаєвими, ахматовими. Саме у цьому бачу найбільше небезпеку.

Чим загрожує нам побудова України-Русі?

Дехто з найближчого оточення президента прагне бачити якраз Україну-Русь. Потім десь Україна відпаде і залишиться Русь. А українські націоналісти і маргінали знову стануть найбільшими ворогами.

Я зі своєю концепцією національної держави є більшим ворогом для України, тої, яку пропагандує колективний Арестович, ніж російські ліберали, з якими досі бесідують і будують “будущеє” України. І тоді України ще менше буде, ніж її є зараз.

Чи ми знову повернемось у цей квазікультурний імперіалізм України-Русі з “общім наречієм і героями культурними” - залишається під питанням. Бо цей переформатований совок під егідою ліберального, прогресивного русофільства можуть нам тут насаджувати.

Антін Мухарський (фото: facebook.com/AntinMykharskyi)

Підписуйся на сторінки UAINFO FacebookTelegramTwitterYouTube

Styler


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини