"Чи знову істина десь посередині й все у залежності, під яким кутом зору розглядати підсумки Вільнюського саміту НАТО", - про це у Фейсбуці пише політтехнолог Олег Постернак, інформує UAINFO.org 

"Особливо із заздрістю спостерігаєш на карколомний успіх Туреччини, яка показала майстер-клас геополітичної майстерності та дипломатичної хитрості. Дійсно, "турецький гамбіт" вищої проби. Ердоган обміняв зняття вето на вступ Швеції в обмін на потепління відносини із США і ЄС та F16 для своєї країни.

Перед Вільнюським самітом НАТО зберігалась інтрига і ейфорія, що у підсумку ситуація буде вирулена на користь головного інтересу України - отримати формальне політичне запрошення в комюніке як свідчення серйозності намірів західного блоку.

Замість констатації політичного запрошення сформовані дві абстрактні обмовки. НАТО оголосить про запрошення, коли буде згода всіх союзників і будуть досягнуті умови. Крапка.

Якби Зеленському вдалось отримати політичне запрошення, всередині держави Президент міг би продемонструвати це як великий політичний успіх з електоральною перспективою провести після війни референдум про вступ України до НАТО і під цю подію забезпечити собі гарантовано спокійне переобрання навіть у випадку, якщо не вдасться деокупувати всі території. Рух України в НАТО виглядала

Та й просто скасування ПДЧ вже не задовольняло розігріту спільноту дипломатів, журналістів та спостерігачів, які чомусь вірили в диво.

Читайте також: Кулеба про Вільнюс і скасування ПДЧ: "Шлях України до НАТО став коротшим"

Власне, і мені десь привидівся можливий прорив в словах Столтенберга, однак прогнози виявились надмірно перебільшеними. ПДЧ для України скасували (для Грузії - ні), проте запрошення ми не отримали. Раду Україна-НАТО створили, але така ж структура діяла у випадку Росії. Рада Росія-НАТО була ще створена ще у 2002 р.

Спершу спробуємо відрефлексувати питання, чому дві ключові західні країни - Німеччина і США - виявились проти конкретизації шляху України до НАТО та продовженні стратегії буферизації України?

На жаль, тут спадає на думку однозначна відповідь - США через демонстративну затримку вступу України в НАТО залишає простір для можливого перемовного маневру з РФ, для якої це може стати єдиним питанням "збереження обличчя" після втрати окупованих українських територій.

Це виглядає як пас Путіну: погодься на опцію деокупації (це ще питання - якої території?), натомість НАТО вже забезпечує охолодження руху України в НАТО як сигнал серйозності своїх намірів.

Американці думають, що Путін міг би продати це як великий успіх в контексті внутрішньої парадигми "боротьби Росії із Заходом", яка системно впроваджувалась ще у 2022 році після краху стратегії бліцкригу. І в якості виправдання провалу первісної цілі знищення України, і в якості лейтмотиву президентської кампанії Путіна.

При цьому збиття набряклої атлантичної амбіції Україні буде компенсовано умовними "гарантіями безпеки" та можливо пришвидшенням вступу до ЄС.

Німеччина в даному контексті перебудувала свою зовнішньополітичну лінію в бік тісного альянсу із США і в останній період дуже помітно, що американо-німецька ось все частіше синхронізує своєї дії в напрямку РФ, Китаю та Євросоюзу.

Цьому вже активно протидіє Франція, яка формує акцент на стратегічну автономію Європи, Європейське політичне співтовариство, налагодження відносин із Китаєм.

Скоріше за все, в якості стримування американо-німецької осі співпраці Макрон не став протидіяти вступу України в НАТО. Ба більше, він підтримує членство України в НАТО. Хоча, якщо пам'ятаєте, на Бухарестському саміті 2008 р. Франція була проти членства України.

Читайте також: Дуда висловився про рішення НАТО щодо України

В будь-якому випадку, здобуття підтримки Франції, Туреччини, Італії, всього східного блоку НАТО, деблокада позиції Угорщини - це величезна робота, проведена Офісом Президента, МЗС, нашими найбільш відданими союзниками. Поки що, ця робота не дала комулятивного ефекту.

США залишає розв'язання українсько-натівського питання на Вашингтонський саміт, який має пройти в умовах шаленої президентської кампанії 2024 р. У випадку зміни воєнної ситуації в бік України та знесилення та політичної турбулентності в РФ, можна буде використати запрошення України в НАТО як переможний аперкот", - підсумовує політтехнолог.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube