У Слов’янську люди мріють про одне: щоб із вулиць зникли озброєні банди 

На території України створилися анклави, які не підкоряються владі. 

Українці знають про події у Слов’янську, Краматорську та інших самовільно організованих «республіках» переважно з випусків телевізійних новин. Але мало хто, окрім місцевих мешканців, може уявити весь жах беззаконня та насилля, що огорнув ці шахтарські місця. Першими жертвами репресій ставали представники силових структур, що зберігали вірність Конституції України, а також патріотично налаштована громада. Та зараз, в умовах хаосу й невизначеності, починаються «розборки» і серед самих сепаратистів. Нам вдалося поспілкуватися з одним із таких хлопців, для якого захоплення райвідділів дуже швидко перестало бути цікавою авантюрою. Колишній бойовик самопроголошеної республіки був змушений тікати зі Слов’янська і два дні пішки вибирався з Донбасу на безпечні території. На умовах анонімності цей хлопець погодився розповісти про те, що зараз відбувається в захопленому місті, і кого насправді бояться сепаратисти.

Випадкова зустріч

Із Данилом познайомився випадково. Перебуваючи у відрядженні в Харкові, я зупинився в готелі «Глорія». Був вечір. Біля стійки ресепшену стояв величезний телевізор, де в той час «крутили» чергове політичне шоу Савіка Шустера. Біля екрану стояв неголений хлопець у чудернацькому сірому пальто, який бурмотів щось невдоволено собі під ніс під час виступу регіоналів-сепаратистів. Особливо його дратувала нова «ікона» розкольників – Олександр Вілкул.

«Брехуни! Які брехуни!» все повторював незнайомець. Здавалося молодик був несповна розуму.

Із цікавості підтримав його репліки на адресу Чечетова та Колесніченка, погодився щодо оцінки «творчості» пропагандистів Олександра Чаленка та Сергія Рульова та попросив розповісти про те, що насправді відбувається у головах мешканців Східної України. Відповідь була неочікуваною.

«Путін і Янукович роблять із нас бандерівців», відповів хлопець. Він знаходився в стані емоційного збудження і зрадів що знайшов «вільні вуха», яким міг би розповісти про свої пригоди. А їх за останні два тижні у колишнього сепаратиста та бійця самооборони Слов’янська було чимало.

Горе з розуму

Данило – виходець з мішаної україно-грецької родини. Ніколи не замислювався над власною національністю, вважав себе антифашистом у європейському розумінні цього слова. Вчиться на історичному факультеті одного з університетів, вважає себе анархістом-індивідуалістом та захоплюється радикальними соціальними теоріями. Носить футболку з Че Геварою, сіре напіввійськове пальто та борідку а-ля Троцький. Саме захоплення ідеями антифашизму та анархією привели 11 квітня молодого мешканця Слов’янська під міськвідділ УМВС.

Там виголошували гасла та роздавали автомати! з лихоманливим блиском в очах розповідав Данило. Ми всі відчували себе, як повстанці Нестора Махна! Розумієш, люди, які звикли що з ними ніколи не рахуються, нарешті отримали шанс заявити про себе!

За його словами, міліцію та прокуратуру у Слов’янську захопили люди, що розмовляли з виразним російським акцентом. Всім хотілося бачити в них братів-росіян, хтось казав, що це кримський «Беркут». Але дуже швидко ці «зелені чоловічки» втратили владу над озброєною юрбою.

У місті раптом з’явились напівкримінальні елементи з сусідніх міст та областей. Так само з території Ростовської та Белгородської областей приїхали російські «добровольці», а по факту декласований елемент: бандити, алкоголіки та наркомани.

Ящик горілки на потреби «Донецької республіки»

На вулицях міста раптом з’явилися десятки людей з автоматами в балаклавах і дешевих спортивних костюмах, які заходили в гастрономи і вилучали горілку. 

Я вже тоді зрозумів, яку «Донецьку республіку» ми будуємо з озброєними малолітками, які ходять і вимагають з підприємців податок – 70 доларів, розповідає Данило.

У населення стали «реквізувати» автомобілі для потреб «Донецької республіки». Наш співрозмовник розповів, що в місті відбулися масові зґвалтування місцевих жінок. Захистити населення немає можливості, адже вся міліція перейшла на бік сепаратистів. Ті правоохоронці, що не захотіли бруднитися співпрацею з криміналітетом, просто втекли з міста.

Попри те, що так званий «народний мер» Слов’янська В’ячеслав Пономарьов називає озброєну гопоту колишніми «афганцями», вони, як переконує Данило, не вміють поводитися зі зброєю.

На моїх очах один ополченець, який перебував під кайфом, випадково відстрелив іншому пальця на нозі, розповідає бойовик-невдаха. Потім пораненого відвезли до лікарні і тепер розказують, що він жертва нападу бойовиків «Правого сектора».

Кого насправді бояться сепаратисти

За словами Данила, «Правий сектор» цап-відбувайло, яким прикривають озброєні бандити-ополченці всі грабунки. Невідомі обстріляли машину, загинули люди, – Пономарьов оголошує про напад «Правого сектора». Розбиралися між собою дві озброєні банди, люди чули автоматні черги – самозваний мер розповідає російським журналістам про напад «нациків».

«Ополчення» зовсім не боїться української міліції та військ. Навпаки, бандити чекають на прихід українських силовиків, аби їх роззброїти та поповнити свої арсенали. Реально вони побоюються «чорних чоловічків» невідомих українських націоналістів, які полюють на сепаратистів. Але справжню лють викликає постать Коломойського, який пообіцяв за кожного російського диверсанта 10 000 доларів. Вперше ці бандити відчули себе жертвою полювання. Російські «туристи» тепер бояться повертатися спиною до донбаських спільників – бояться, що ті дадуть їм по макітрі і здадуть Коломойському.

Місцеве населення втомилося від цих негараздів. Люди вже не мріють про федералізацію та другу державну, а просто хочуть, щоб з вулиць зникли озброєні банди.

Циган били за «ширку»

Наш герой сам став жертвою своїх нещодавніх спільників. У місті почалися погроми циган. Всі місцеві «торчки», які позаписувались в самооборону, почали відчувати «ломку» і пішли за «ширкою» до місцевих циган. Ромів били прикладами та кийками, забирали всю «ширку» та палили хати. Серед жертв погромів стали і відносно законослухняні роми, які торгували на ринку, і не мали ніякого стосунку до наркобізнесу.

Данило як затятий антифашист спробував завадити погромам. Під час однієї з таких акцій 20 квітня його побили. В хлопця забрали автомат, добряче натовкли пику та пообіцяли зґвалтувати неприродним способом. Наш герой був змушений тікати. Два дні він полями вибирався з міста. Радий, що залишився живий. Каже, що не один «ополченець», що загинув від рук спільників, тепер лежить у безіменній могилі…

Сергій ШАПОВАЛ, Луцьк - Харків - Луганськ - Донецьк - Луцьк