Мене дивує, з якою легкістю президент роздає українське громадянство втікачам із Московії, і як швидко ті втікачі відходять від переляку і починають нас повчати й плюватись невитравним шовнізмом.

І в той же час серед моїх друзів і приятелів у соцмережах є кілька росіян, які живуть в Україні вже принаймні 10 останніх років, інтегровані в наше життя, гарно в ньому орієнтуються, до активізму потихеньку вдавалися, одного за участь в демонстраціях, зокрема й у мовному майдані (до речі, звідтоді цими днями саме три роки минуло) «яники» видворяли з України, другого сепари підрізали в Донецьку, ще коли все починалося, в антимайданний період сепарства, але відомий він звісно не тільки цим, інакше б за нього півфейсбуку не переживало. Мову обидва знають, історію України можуть викладати неофітам із депутатів.

Так ось, ці нормальні цілком інтегровані в наше суспільство росіяни отримати громадянства усі ці 10 років не можуть. Ну добре, Овочеві вони були непотрібні і шкідливі, але зараз - те саме. Їх примушують їхати в Росію збирати якісь довідки, де їх напевне «закриють». Ну ось чому так?

Ні, я не за легкість отримання паспорта зі тризубом, Боже збав. Мене дивує, з якою легкістю його отримують цілком байдужі до України анальфабети.

Може б ви того, хоча б віршик «Через поле через гай ходить хлопчик Помагай» примушували їх при отриманні громадянства напам'ять прочитати? Для розуміння культурних особливостей нової батьківщини, так би мовити. Певен, що для значної частини новонабутих земляків і ця задача була б непідйомною.