Кремль – дуже різнорідна маса. Але всі, хто входить у ближнє коло Путіна – люди з пацанською логікою, зауважує в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Коли я читаю тексти пана Іванова, мені стає зрозуміло, що це така ж людина, як Путін, тільки трохи з іншою стилістикою. Це ж стосується Патрушева. Всі вони сприймають світ як арену силової взаємодії і протидії спецслужб.

Вони впевнені, що можуть когось обіграти. Це пацанська логіка "дати відповідь", і саме таке завдання вони перед собою ставлять. У них немає стратегії, вони не дуже розуміють, що це таке. А якщо стратегія і є, то вона подібна до сталінської – розширювати зону впливу.

Хлопці, а навіщо вам ця зона впливу? Ось це питання вони собі вже не ставлять. Логіка така: приєднав до себе товариш Сталін частину Фінляндії, відрізавши 20 тисяч кілометрів території. Сорок тисяч фінських фермерів пішло звідти; багато хто, йдучи, спалив свої будинки. Через двадцять років ця територія стала звичайною совковою провінцією із розбитими дорогами, жахливими колгоспами і так далі. А на сусідніх територіях, куди пішли ці люди – голі, жебраки, ті, які кинули все нажите – вже за двадцять років почався економічний ріст, який ми досі і спостерігаємо. У Фінляндії з'явилася Nokia; країна стала курортною зоною. Чого тільки там не трапилося. Ми знаємо, що Карелії подібним не похвалитися.

У Польщі, яку Сталін фактично приєднав, сфальсифікувавши вибори і забезпечивши прихід Гомулки до влади, його влада привела до різкого відставання від західних сусідів. Австрія, яка залишилася вільною, нехай і не злетіла до небес, але розвивалася; а от сусідні Угорщина і Чехословаччина зупинилися у своєму розвитку і за 20 років суттєво відстали.

Прибалтика зараз – нам кажуть, що там зруйновано виробництво, але кажуть це або ті, хто там не був, або ті, хто свідомо бреше. Чудові країни – що Литва, Латвія, Естонія. З нормальною економікою, що зростає. Із рівнем доходів населення, особливо якщо враховувати курсову різницю, вище, ніж у Росії. Все це при тому, що в них немає ні золота, ні срібла, ні алмазів... нічого, крім людей.

Так ось , приєднати-то кремлівські лідери здатні. Але вони не знають, що далі робити з цими територіями. Що сталося з Придністров'ям? Воно здохло: було 850 тисяч, залишилося 300 із чимось. Борг за газ дійшов до шести мільярдів доларів. Економіка, яку пан Проханов оспівував, як "індустріальне серце регіону", перетворилася на відстійник. Просто вульгарна приватна власність на шматок землі, а власником – Смирнов за підтримки силовика Антюфєєва.

Путінські хлопці хочуть поширити свій вплив. Ну, припустімо, поширили. Ну що ви зробите в цій Сирії? Підтримаєте ви Асада. Й у що Асад перетворить Сирію? Він розглядає її, як свою приватну власність, і буде вичавлювати з неї гроші і нафту – як Путін вичавлює гроші та нафту з Росії.

Для таких людей найголовніше – силовий контроль. Те, що під цим контролем території загинаються – їм це незрозуміло. Вони впевнені, що Росія під путінським контролем зростала завдяки їх керівництву, тоді як насправді це завдяки тому, що тоді ще були ринкові реформи і конкуренція. Зараз це все закінчується, і з 2011 року ми перебуваємо в систематичній депресії.

Їм здається, що треба пересидіти два-три роки, а потім ціни на нафту знову почнуть рости, і вони продовжать багатіти. По-перше, не почнуть. А по-друге – справа не тільки і не стільки в ціні на нафту. Потрібно вдосконалювати внутрішні економічні механізми, а це їм заважає.

Я не бачу перспектив – тільки їхнє бажання утримати силовий контроль над ситуацією і територією. Але що потім робити з територією – у них в голові цього немає. Що Захарченко може зробити з Донбасом? Як людина, яка за рівнем мислення в стані тільки розстрілювати або вибивати зуби прикладом, може поліпшити ситуацію в регіоні? Для цього потрібні закони, гарантії недоторканності приватної власності, щоб люди туди пішли з інвестиціями, і так далі. Але хто ж піде туди або в Крим? Лише психопат. Хіба що на "росвесні" напишуть, що нібито німецькі бізнесмени готові нести інвестиції в Крим. Але хто в це вірить, окрім жертв пропаганди?

Ось у цьому катастрофа. У системі цінностей. Вони радянські люди, які намагаються відновити радянську систему цінностей, не розуміючи, що вона вже один раз привела країну в глухий кут і зробить це знову. Та ми вже йдемо в глухий кут, з якого не виберешся,  – просто по дорозі вони ще й намагаються потягти за собою всіх, кого побачать, і бурхливо радіють цьому. Їм здається, що вони гуляють тут, як буфетом, тоді як насправді вони вже, фактично, на бойні. І що найнеприємніше – разом із ними туди йде весь російський народ.

Я тільки сподіваюся, що український народ зуміє оминути цю воронку.