Ми багато років говоримо, що Україна банкрот, держава на грані катастрофи. Але ми живі та успішно «процвітаємо». Якщо подивитись на вулиці Києва і зважити, що в Україні війна чи АТО, то в нас на кожні 100 метрів - десять найсучасніших дорогих машин, яких в деяких країнах Європи важко побачити хоча б дві за цілий день. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише академік Богдан Данилишин.

Разом з тим, як стверджує МВФ, Україна вже другий рік входить в топ-3 аутсайдерів з 188 країн за темпами зростання економіки: в 2014 р. з падінням економіки на 6,8% - другий найгірший результат в світі (після Лівії), у 2015 р. з «мінус» 13,4% - третій найгірший результат (після Сьєрра-Леоне та Ємену). При середньорічному курсі 22,0 грн/дол до 2015 р. номінальний ВВП скоротився до трохи більше $90 млрд, або $2100 на душу населення (з $4186 у 2013 р.). В більшості випадків, так розвиваються найбідніші держави світу, економіка яких формується за рахунок природних ресурсів і неосвіченої робочої сили.

Останній приклад - це ситуація з податковою реформою. Я далеко не перший, хто приєднається до важливої дискусії навколо податкової реформи. Претендувати на системний аналіз існуючих на сьогодні варіантів податкових кодексів я не буду, лише зупинюся на одному з багатьох викликів, на який має відповісти податкова реформа. Цей виклик - значна тінізація української економіки. Ні для кого не секрет, що економіка будь-якої країни складається з легальної і тіньової частин. Й більшість експертів намагаються відповісти на питання: які масштаби тіньової економіки в країні? Що є причиною тінізації економічної діяльності? Наскільки ефективні державні методи в боротьбі з тіню?

Як відомо, Україна посіла 162 місце у свіжому рейтингу економічної свободи (ЕС), який щорічно розраховується the Heritage Foundation спільно з Wall Street Journal. (Україна посіла 162 місце зі 178 країн, розташувавшись в одному ряду з такими розвиненими та привабливими для інвесторів країнами, як Соломонові острови, Демократична республіка Конго і Чад).

Давайте згадаємо, що не так давно керівництво Мінфіну робило заяви про 70% тінізації економіки України. Проте початкова пропозиція реформи не передбачала суттєвого зниження податкового навантаження. Окрім того, ще більш дивною на сьогодні виглядає кінцева мета розробки нового податкового кодексу.

За розрахунками Мінекономрозвитку, що проводяться відповідно до затвердженої методики, рівень тіньової економіки України у І півріччі 2015 року становив 42% від офіційного ВВП, що майже у два рази вище рівня в європейських країнах. За розрахунками австрійського експерта, професора економіки Ф. Шнайдера, середній рівень тіньової економіки за 28 країнами ЄС становить 18,3%, в той час як його оцінка для України коливається у діапазоні 46-53%. Поряд з цим, за розрахунками Держстату, близько 19 % офіційного ВВП формує обсяг економіки, що безпосередньо не спостерігається. Хоча методологія розрахунку даного показника узгоджена з міжнародними стандартами, його значення сприймається експертами дещо заниженим.

Розбіжності оцінок вітчизняних та зовнішніх експертів щодо визначення рівня «тіні» в країні зумовлені тим, що чітких алгоритмів проведення таких розрахунків не існує, а застосування кожного з них має свої сильні та слабкі сторони. Але всі погоджуються з тим, що в Україні значний обсяг економічної діяльності знаходиться в «тіні». Для прикладу - Австрія - 8.2%, Франція - 12.4; Чехія -15.1; Польща - 23.3; Румунія -28; Україна -42%)

І ось тут ми підійшли до головної тези - якщо близько 50% економіки знаходиться в «тіні», то чим реально керує уряд та НБУ? Адже такий рівень тінізації апріорі нівелює дієвість важелів державного управління. Крім того, Україна стоїть перед реальними загрозами деіндустріалізації, втративши за два роки чверть своєї промисловості (і це без АРК і зони АТО). За підсумками 2015 всі базові галузі промисловості, транспорт і будівництво показали двозначне падіння.

У випадку визначення детінізації пріоритетом, важливо точно діагностувати першопричини уходу бізнесу в «тінь». Залишаючи осторонь кримінальну складову, щодо решти - всі наукові економічні джерела одностайні: за інших рівних умов, чим вище податковий тягар, тим більше тіньовий сектор економіки. Це - аксіома, адже перебуваючи в тіні підприємства через несплату високих податків отримують конкурентні переваги над тими фірмами, які їх сумлінно сплачують, і витісняють їх з ринку.

І тенденції тінізації економіки в Україні за останні роки не стільки відображають реакцію економічних агентів на кризові явища в економіці, скільки є віддзеркаленням прийнятих державних рішень. Коли з метою вирішення сьогоденних проблем із забезпечення наповнення бюджету приймаються рішення щодо підвищення і так надвисокого фіскального навантаження, а нескінчені несистемні нововведення створюють хаос, бізнесу не лишається іншого вибору, як йти в тінь. Хіба нормальним для економіки, яка знаходиться у фазі стагфляції, є перевиконання доходної частини бюджету. Питання риторичне. В умовах, коли падіння ВВП складає більше 13% доходна частина державного бюджету перевиконана на 3,6% або на 13,6 млрд.грн., а порівняно з минулим роком - номінально більша у півтора рази.

Також до головних першопричин тінізації відносяться чисельні складні бюрократичні процедури, недовіра до влади, недієвість судової системи, висока корупція.

Про неефективний інституціональний базис регулювання діяльності бізнесу та незадовільні умови його функціонування в Україні також яскраво свідчать міжнародні рейтинги. Так, за даними рейтингу Глобальної конкурентоспроможності 2015/2016 Україна серед 140 країн посідає критичну позицію за наступними індикаторами: "сприйняття корупції" - 142 місце; "надійність роботи правоохоронних органів" - 133 місце; "ефективність державних та суспільних установ" - 130 місце; "незалежності судової влади" - 132 місце; "захист прав власності" та "захист прав інтелектуальної власності" - 132 та 120 місця; "вплив податків на стимули до праці" - 121 місце. У останньому рейтингу "Ведення бізнесу-2016" (Doing Business-2016) Україна за субіндексом "сплата податків" зайняла 107 місце серед 189 країн.

Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що основні причини тінізації - високе податкове навантаження та неефективна система управління. А якщо так, то головними шляхами детінізації мають стати податкова реформа та реальна реформа системи адміністрування податків. Вони мають підвищити «рентабельність» роботи у легальному секторі і стимулювати повернення бізнесу до легального сектору.

Однак, у 2015 р. зросло податкове навантаження на бізнес за рахунок різкого підвищення рентних платежів на видобуток газу, введення оподаткування комерційної нерухомості, скасування галузевих пільг для інвесторів, посилення податкового адміністрування.

На початок грудня 2015 р. переплати з податку на прибуток становлять 24 млрд. грн. + 15 млрд. грн. заборгованість по відшкодуванню ПДВ. Прийнятий компромісний варіант податкової реформи не несе системних змін в частині адміністрування, підвищує податкове навантаження на аграрних виробників, не містить реальних стимулів для активізації економіки і при цьому несе ризики розбалансування ПФ за рахунок непродуманого зниження ЄСВ; рекордні збитки підприємств реального сектора економіки (184 млрд. грн.) і банківських установ (57 млрд. грн.)

На сьогодні ж уряд переважно вирішує питання детінізації шляхом пошуку виключно адміністративних методів боротьби з тіньовою економікою, що є вкрай неефективним, як доводить сама динаміка тіньової економіки. Причина в тому, що влада забуває про природу виникнення тіньової економіки, яка є як кримінальною, так і некримінальною («економічною»).

І усі зусилля правоохоронних та контролюючих органів мають бути направлені в першу чергу на боротьбу саме з кримінальною тіньовою економікою і за результатами цієї роботи повинна оцінюватися ефективність роботи правоохоронної системи країни. Що стосується некримінальної «економічної» частини, то до неї необхідно застосовувати «пряник, а не батіг», щоб бізнес сам розпочав легалізовувати свою господарську діяльність й був зацікавлений працювати у стабільних умовах, прагнучи розширювати виробництво, яке стане основою стійкого економічного зростання.

І не треба боятися, що бізнес не вийде з «тіні». В України вже немає іншого виходу: або ми йдемо на суттєву, а не декларативну, податкову лібералізацію, або ми втрачаємо останній шанс в боротьбі за потоки капіталу у світі, за власну потужну економіку, здатну конкурувати із світовими лідерами за ринки продукції з високою доданою вартістю.