Можливо, навіть не усі просунуті читачі УП знають, що уряд В. Гройсмана наступного року планує найбільше наших грошей витратити за статтею виплат державного боргу та відсотків по ньому. Так записано у проекті держбюджету, переданому Кабміном на розгляд парламенту 15 вересня. Із загально фонду видатків у розмірі 775,3 млрд грн на погашення боргових зобов'язань пропонується спрямувати 122, 2 млрд. Це найвитратніша позиція проекту.

Знавці бюджетного процесу одразу можуть заперечити, що перше місце за витратністю посідають усе ж видатки на пенсійне забезпечення – 156,2 млрд. Однак не забуваймо, що ці витрати розділяються на дві позиції: 1) покриття дефіциту Пенсійного фонду, який сплачує пенсії абсолютній більшості українських пенсіонерів – 91,4 млрд грн; 2) видатки на виплати пенсій привілейованим пенсіонерам через Пенсійний фонд із державного бюджету – близько 64,8 млрд.

Таким чином, саме борги відберуть найбільше бюджетних грошей у наступному році. Зрозуміло, що в цьому стані винна не лише чинна влада, але також уряди А. Яценюка, а раніше – М. Азарова, які започаткували та розвинули механізм "проїдання" зовнішніх кредитів, передусім від МВФ, замість управління за їхньою допомогою стабілізацією та розвитком економіки.

Читайте також: Комуналка у розстрочку. Реакція соцмереж

Однак борговий зашморг становить лише елемент картини загрози фінансово-економічному стану країни. Поглянемо на головні статті прибутків, пропонованих чинним урядом у проекті бюджету. Це надходження від акцизів та від податку на додану вартість. Не від податків на прибуток чи на доходи фізичних осіб, а від платежів, які за своєю природою гальмують споживання. Добре було б, якби у випадку акцизних зборів це стосувалося лише алкоголю, тютюну чи коштовностей, для чого власне і вигадали цей тип податку. Однак наш уряд "креативно" обкладає акцизом ще й паливо, всі транспортні засоби та навіть електроенергію. Тобто товари, які використовуються для виробництва, а отже – для формування податкової бази з прибутків та доходів юридичних і фізичних осіб. Стосовно ж ПДВ, то він прямо включається до ціни товарів і сплачується покупцем, обмежуючи його купівельну спроможність. Таким штучним способом придушується споживчий попит, а отже заморожується українська економіка, якій уряд не залишає шансів повернутися до висхідного тренду.

Слід пам'ятати, що рік тому ще уряд А. Яценюка провів у парламенті законопроект про реструктуризацію державного боргу, яким основний тягар виплат перенесено на 2019–2027рр. Отже те, що діється зараз з бюджетом наступного року, ще не найглибша яма для економіки.

У дохідній частині бюджету уряд впевнено передбачив надходження, які направду зовсім не гарантовано. Наприклад, 10,5 млрд від так званої "спецконфіскації", які прямо зараховано до дохідної частини держбюджету. Ще 190,8 млрд від запозичень та 17,1 млрд від приватизації мається на увазі частково спрямувати на фінансування дефіциту, який складе лише 78 млрд. Однак реалістичність цих джерел покриття дефіциту залишається вельми сумнівною.

Читайте також: Нардеп пояснила, чому оплата комуналки в розстрочку "рішення напівміри"

Отже, з того, які типи податків та витрат визначено урядом за пріоритетні, можна твердо висновити: суспільно-економічний розвиток України є глибоко байдужим для уряду. Він сам поставив собі цей діагноз, коли вніс проект держбюджету такої якості.

Нещодавно "самодіагноз" блискуче підтвердив прем'єр, запропонувавши співгромадянам, які не мають змоги отримати державних субсидій, здійснювати комунальні платежі на виплат (у розстрочку), тим самим заганяючи домогосподарства у боргові зобов'язання перед кампаніями – постачальниками послуг. При цьому самі кампанії теж опиняються в ризикованому становищі, коли громадяни врешті-решт не зможуть виплатити борги, які таким чином перетворяться на безнадійні, загрожуючи банкрутством надавачам послуг. Це просто Клондайк для тих, хто бажає перебрати ці підприємства до своїх рук.

Саме собою спадає на думку порівняння: за керівництва українськими Урядом Юлією Тимошенко, люди брали кредити на розвиток власних домогосподарств та засобів виробництва – квартири, машини, побутову техніку, навчання тощо. Це приклад того, як, зокрема і за допомого співпраці з міжнародними фінансовими установами та іншими кредиторами, слід розігрівати економіку. Наразі нинішній уряд пропонує споживачам комунальних послуг кредитуватися на безповоротне "спалювання кілокалорій", створюючи загрозу втрати житла та інших активів. Так економіку заморожують. Штучно.

Тим часом Національний банк вирішив з листопада формувати офіційних курс гривні до долара, (а відповідно до інших валют) лише з урахуванням цін, зафіксованих в угодах купівлі-продажу між банками, включно з НБУ. Інші оборудки на ринку валют з цих розрахунків виключаються. Отож, матимемо два курси – офіційний міжбанківський та реальний, який стихійно встановлюватиметься ринком, тобто попитом-пропозицією між мільйонами його дрібних учасників. Як відобразиться такий "фінт" Нацбанку на довірі українців до гривні, на довірі інвесторів до держави, на кримінальній ситуації, на економіці загалом – питання риторичне.

Єдиним позитивним висновком з викладених обставин може бути той, що, коли судити з темпу самознищення, який взяла нинішня влада, їй вже недовго лишилося творити наругу над країною.