Через істерику навколо "Шатуна" та рефлексії щодо питання "Трамп це зрада чи перемога?" пройшло майже непоміченим для українців погодження кандидатури очільника німецького МЗС Франка-Вальтера Штанмайєра на пост президента ФРН з боку канцлера Ангели Меркель. Фактично це означає, що крісло президента Німеччини Меркель віддала соціал-демократам (яких власне Штанмайєр і представляє), очевидно розуміючи його як найбільш вдалу кандидатуру і навіть не намагаючись висунути на посаду когось з власної правоцентристської партії ХДС чи союзної з нею баварської ХСС.

Ряд аналітиків вже вказали на цей крок як на німецьку відповідь обранню Дональда Трампа в США. Власне сам Трамп оточив себе "яструбами" від зовнішньої політики і майстрами тиску на РФ, у той час як сам Штанмайєр є таким собі "містком" між елітами РФ та ФРН. Неоднократно Штанмайєр висловлював досить завуальовану проросійську позицію, наприклад розкритикував навчання НАТО у Польщі та на Балтиці, кажучи про те, що такі дії провокують невдоволення з боку РФ. В усіх зовнішніх питаннях, тим більше коли мова заходить про конфлікт на Сході України він займає позицію готовності до будь-яких поступок, аби лише не роздратувати Росію.

Читайте также: Шантаж Меркель, або Чому перенесли безвіз для України та Грузії

Фактично він є продовженням ostpolitik німецьких соціал-демократів : примирення за будь-яку ціну, особливо якщо оплата відбудеться за чужий рахунок. Такі призначення для України є ще більш небезпечними аніж будь-які обрання Трампа чи Брексіт. Німеччина реально задає тон в ЄС, і маловірогідною була б перемога у ній відверто проросійської партії типу Die Linke або AfD, однак абсолютно реальною є перемога нібито проукраїнської але абсолютно неініціативної і слабкої у зовнішній політиці Соціал-демократичної партії Німеччини. Сама Ангела Меркель має небагато шансів залишитися і надалі канцлером Німеччини: невдоволення нею наростає як з боку проросійських партій та соціал-демократів, так і з боку її ж однопартійців з ХДС, а особливо баварського крила ХСС.

Таким чином, сильна німецька зовнішня політика нині буде сконцентрована всередині ЄС. Наступним викликом для неї може стати обрання політика-євроскептика Марін Ле Пен на пост президента Франції, що так само істотно вдарить по інституційній та політичній силі ЄС. Альтернатива Ле Пен - кандидат від партії "Республіканці" Фійон фактично повторює ставлення Ле Пен до України і її конфлікту з РФ, має більш виважене ставлення до євроструктур, хоча однозначно тепер Франція так само повернеться вправо і буде таким собі "Троянським конем" всередині ЄС. Німеччині у таких умовах залишатиметься лише піти на зближення з Москвою, натомість знявши санкції і таємно гарантуючи керівникам РФ неприйняття України, Грузії та Молдови до НАТО.

Читайте также: Чому не варто бойкотувати президента Трампа

Україну вкотре очікують величезні випробування на зовнішньополітичній арені, тепер партнерів стане менше, а зовнішніх проблем стане більше. Разом з тим, Україна нарешті матиме більше самостійності і розв'язані руки у багатьох питаннях зовнішньої політики.