Наприкінці 80-х мій однокурсник, репортер молодіжної приймальні газети "Правда", написав текст про бійку на дискотеці між "москвичами й азербайджанцями". Скандал був величезний. Перший секретар ЦК компартії Азербайджану Аяз Муталібов телефонував головному редакторові газети "Правда" Вікторові Афанасьєву й цікавився – а хто ж за національним походженням були "москвичі"?

Але в СРСР – як у СРСР. У радянській пресі зробили простий висновок із зауважень Муталібова: треба так визначати етнічний фактор, щоб ніхто не міг зателефонувати редакторові. Так народився відомий евфемізм "лица кавказской национальности". Замість боротьби зі ксенофобією в Росії зробили її нормою життя – що полегшило і проведення чеченських війн, і встановлення авторитаризму.

Читайте також: Чому в Україні так багато ксенофобів?

А Україна в багатьох питаннях залишається цивілізаційною околицею Росії. Ксенофобія – один із таких аспектів. Вчора не засуджували підпал ромського табору. Сьогодні наголошують на етнічному походженні учасників бійки на Бесарабці. Яка ганьба! Гинути за Україну чеченцям, виявляється, можна – й ніхто не дорікає їм походженням. Називати вулиці ім’ям генерала Джохара Дудаєва – можна. А якщо якісь покидьки, російські громадяни, побили українського громадянина – так усі відразу згадують про їхнє етнічне походження. А деякі – так і про етнічне походження побитого, аби було зовсім "смішно" – адже "чурки" побилися, а "білі люди" дивилися, ги-ги! Підкреслюю: не громадянство – походження! Середньовічне дикунство – й ми живемо серед таких дикунів.

Це торжество дикості примушує мене із песимізмом дивитися в майбутнє. У мене немає сумнівів, що зміни в Україні рано чи пізно призведуть до появи величезної кількості робочих місць. І при цьому українці продовжуватимуть масово виїжджати туди, де платять більше. Хто займатиме ці робочі місця?

Читайте також: Хто в Європі не любить євреїв, або Чим може пишатись Україна

Ті ж люди, що в Росії та Європі. Вихідці зі країн Центральної Азії, Індії, Пакистану, Китаю. Можна собі уявити, яке страшне майбутнє на нас усіх чекає, якщо ми не почнемо боротися зі ксенофобією вже зараз, коли серед нас іще немає мільйонів нових мешканців країни, поки невідворотний процес заміщення трудових ресурсів іще не перетворив Україну на арену міжетнічних зіткнень, царство суцільної ксенофобії та майданчик для перемог неонацистських рухів.

Найкращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org