Сучасна історія створення інституції.

Такий вигляд матиме Музей Революції гідності. Усі фото – maidanmuseum.org

Ще під час Майдану, коли було геть незрозуміло, чим це все закінчиться, група музейників, серед яких були Василь Рожко й Ігор Пошивайло, далекоглядно займалися збереженням артефактів, заповнюючи сховища сусідніх музеїв. Впродовж 2014 року вони почали працювати над концепцією Музею Майдану. Паралельно інша група музейних і немузейних експертів та активістів, а також активістів довкола pro.mova, почала працювати над коцепцією Музею Свободи. Перша заступниця міністра культури Олеся Островська запропонувала об'єднати ці ініціативи – так з'явилася нова команда Музею Свободи/Музею Майдану, у складі якої були також Олександр Зінченко, Катерина Че, Тимур Бобровський, Микола Скиба, Олександра Бакланова і я (даруйте, якщо когось випустив), а ще приєдналися Володимир В'ятрович, Іванна Кобєлєва й Анастасія Гайдукевич із Українського інституту національної пам'яті.

Робота не йшла просто – постійно бракувало довіри, кожна із двох груп тяжіла до "своєї" частини концепції. Були гострі дискусії, доходило навіть до конфліктів. Але було також відчуття відповідальності й розуміння унікальності моменту. Це витвережувало, й на ранок після вечірніх засідань ішли вибачення й далі тривав пошук компромісів.

Читайте також: Стало відомо, який вигляд матиме музей Майдану. ФОТО

Вся концептальна робота – приблизно рік щотижневих зустрічей і робочих груп – була волонтерською, без ґрантів, державної чи приватної фінансової підтримки. Перші гроші вдалося знайти завдяки активності проекту mymedia.org.ua за підтримки данського уряду – для виставки, яку зробив у Національному художньому музеї України Влодко Кауфман, і виставки з перформансом до першої річниці Майдану в Музеї Гончара. Потім польські колеги профінансували тур музеями Варшави, який з одного боку надихнув і розширив горизонти, а з іншого – попередив, де межа, за якою починається політична маніпуляція музейного простору.

А далі – все пішло, як і мало б піти – указ президента про створення музею (з відкоригованою назвою Музею Революції гідності, бо комплекс мав включити в себе ще й меморіал), Верховна Рада ухвалила відповідне державне фінансування. Були ще сім кіл пекла від чиновницьких відфутболювань щодо земельної ділянки та складних зустрічей зі стейкголдерами до купи листів, прохань, дзвінків, зустрічей із дивними "політичними" питаннями, але й це подолали. (Долали в основному Пошивайло і В'ятрович). І нарешті оголошення архітектурного конкурсу на меморіал-музей Революції гідності. Власне, от і його результат – за посиланням.

Читайте також: Досконалий приклад культурної дипломатії в дії

Всією справою керує невтомний і професійний музейник Ігор Пошивайло, а вся ініціативна група повернулася до своїх "основних" проектів, час від часу долучаючись, щоб поділитися своїми знаннями, розумінням чи просто враженнями, підтримати чи, буває, покритикувати. Концепція залишилась тією ж, над якою працювала об'єднана група, але з часом вона теж потребуватиме актуалізації, що вже відбуватиметься за правилами не ініціативної групи, а музею як інституції.

Мине не один рік, доки музей відчинить двері. Займе час підготовка експозицій, формування програми подій, формування академічних і дослідницьких програм. Але процес пішов, і траєкторія вже визначена.

Зберігайте спокій і плануйте стратегічно!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram