Завжди казав і продовжую наполягати: щирі (без жодних лапок: саме щирі) захоплені шанувальники й віддані послідовники (Христа, Магомета, Карла Маркса, Гітлера, Сталіна, Мао Цзедуна etc) завдали людству в сто, в тисячу разів більше страждань, аніж усі продажні й підлі мерзотники разом узяті. Із крайнім егоцентриком, циніком, клептоманом, кар’єристом діалог можливий – на основі компромісу, підкупу, врешті-решт шантажу. Із фанатиком або безкорисливим садистом домовитися ні про що не можна: не вийде.

Незліченні релігійні й етнічні винищення всіх часів, голокост, геноцид американських індіанців, вірмен, циган, хуту, боснійських мусульман або чеченців, український і казахський голодомори etc, – здійснювалися не за шалені винагороди; більшість убивць були низькооплачуваними ентузіастами або старанними виконавцями. Не високопрофесійними найманцями, а простими людьми, які вважали свою "роботу" "корисною" та "морально виправданою".

Скільки б не товкли любителі "уточнення статистики", що в Росії далеко не 88%, а тільки 77,66% або навіть всього лише 55% населення заражені рашизм і путінізмом, ненавидить усіх навколо – від євреїв й американців до українців і Вселенського патріарха, – це не змінить, не скасує того факту, що більшість росіян щиро вважає себе наймиролюбнішим, найсправедливішим, найшляхетнішим, найображенішим народом у всьому світі і в усі часи, а інших – недолюдьми, що зазіхають на їхню високодуховну, багату й найпрекраснішу в світі країну. Росіяни в масі своїй впевнені (перебільшую зовсім трошки): середній американець живе заради того, щоб прокидатися вранці й засинати ввечері з однією всепоглинаючою думкою: окупувати Росію і перетворити всіх росіян на рабів. І вдіяти з цим російським переконанням нічого не можна! А найголовніше – і не треба!

Читайте також: Жодного примирення: компроміс означатиме, що ми самі собі випросили прокляття

Проблема не в росіян, проблема не в росіянах, – проблема якраз у цьому навколишньому, ненависному росіянам світі. Як більшість росіян носять у собі невиліковну параною, достеменно так само більшість тих, кого вони ненавидять і бояться, – не можуть змиритися з цим фактом. Не здатні в це повірити, прийняти та змиритися. Гординя ліберального просвітництва точить їх ізсередини. Це стосується не тільки неляканих європейців, але й нас, українців. Скільки б російські ЗМІ в Росії та в Україні не виливали на нас патьоків ненависті та брехні, ми як здивовані діти все не можемо повірити, що маємо справу зі специфічним феноменом, особливістю російського національного культурного менталітету.

Для того, щоб усе стало на свої місця, щоб існувати далі без ось цього придуркуватого подиву, щоб наш світогляд прийшов нарешті до стійкого стану, – потрібно всього лише прийняти, визнати росіян такими, якими вони є насправді.

"Лучшая девушка дать не может больше того, что есть у неё", – сказав колись Йосип Бродський. А росіяни до всього ще й не найкраща, і не "дєвушка". Врешті-решт (не можу не звернутися до медичної метафорі) лікар, спілкуючись з пацієнтом, ніколи не забуває, що має справу з людиною, що страждає на маніакально-депресивний психоз або на рак легенів. І поводиться відповідно, адекватно. Ми ж часто дивуємо самі себе й тих, хто довкола (тих же росіян), своєю неадекватністю. Почнімо із першого кроку: визнаємо, що росіяни рівні собі, так би мовити – самоузгоджені, а ми – ні.

Вони щиро хочуть з’їсти нас живцем, а ми відмовляємося цьому вірити. Вони впевнені, що ми в масі своїй перебуваємо в рабстві у якихось "бЕндерівців" і при цьому самі ж у масі своїй і є оті "бЕндерівці" (тобто водночас і рабовласники, і раби), – а ми ніяк не можемо змиритися з таким їхнім поглядом на нас. Але чому?! Хто дав нам право бажати (навіть жадати) й домагатися того, щоб росіяни змінили буквально всі свої (на нашу думку – шизофренічні) точки зору на протилежні?

Читайте також: Позбавлення від рабства неможливе без позбавлення від шовінізму

Єдине, чого ми маємо право (й навіть мусимо) вимагати всіма без винятку способами, – це того, щоб вони залишалися самі собою на своїй території, а не на нашій. А будь-які діалог, "перевиховання", переконання, компроміс або одіозне "примимрення" тут годяться, як мертвому кадило. Мінімум, чого ми повинні домагатися, – це вигнання з нашої землі російських окупаційних військ, максимум – російської ментальності. Не "розуміти" її, а викорінювати, не вести з нею діалог, а перестати її слухати, – ось що ми повинні – й усе ніяк не можемо – почати нарешті робити, щоб заспокоїтися та зайнятися самими собою, а не тим, чого бажають росіяни і як це слід тлумачити.

Скільки можна цікавитися чужими думками, страхами й бажаннями! Ми живемо у фантастичну епоху, можливо, найвеличнішу за весь час існування України: в нас нарешті дійшли руки до того, щоб самим із підручного (на жаль, не дуже ідеального) матеріалу виліпити самих себе, знайти нарешті форму! Ось і треба займатися самими собою, не гаяти історичний час – час шансу. Другого може не бути.

А росіяни ... що росіяни? Не хвилюйтеся за них, дайте їм спокій: вони самі зроблять (вже зробили) з собою все, що їм було потрібно. І що було потрібно нам.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram