Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 11 березня

Домовитися з Росією ‒ неможливо: ще один вагомий аргумент

Українська політика може змінитися ‒ разом із новим президентом і новим парламентом. Може змінитися Європа ‒ якщо її виборець вирішить, що загроза від Москви перебільшена. Але не маємо ні найменших підстав думати, що зміниться Росія. Тому що при владі в Росії залишаться все ті ж люди. Які вірять у "план Даллеса" і цитують фальшивки. Які розмірковують про ядерні удари та зрежисованість будь-якого протесту. Які звикли називати силу ‒ слабкістю, чорне ‒ білим, а неминуче ‒ поправним.

Україна й НАТО: ми самотужки викопали собі яму

Мені скажуть, що винна влада. Та ну! У поляків, чехів та угорців теж тоді була не ідеальна влада – та й зараз я б дуже засумнівався в її "ідеальності"! Влада ніколи не буває ідеальною, але в демократичній країні вона змушена зважати на запит суспільства. Поляки, чехи й угорці 20 років тому забезпечили майбутнє собі і своїм дітям. Українці 20 років тому продовжували самовіддано копати яму собі та країні. І ніхто не сказав, що ми припинили займатися цим самовпевненим гробокопацтвом.

У напрямку ширшої Європи: як ЄС змінює свою політику сусідства

Останнім часом Євросоюз розширював і поглиблював перелік інструментів економічної політики для всіх сусідніх держав, зацікавлених у тому, щоби глибше інтегруватися з ЄС. Такими інструментами є, наприклад, спільні правила походження у вільній торгівлі, політики в галузі енергетики (Енергетичне співтовариство), транспорту (Транс'європейські транспортні мережі) та багато інших. Це створює основу для розробки того, що можна було б назвати концепцією політики "Ширшої Європи", яка має замінити застарілу ЄПС.

"Дивовижні історії Криму": майже сльози викликає ця виставка, світлий сум. ФОТО

"Дивовижні історії Криму" – неймовірний, багатогранний, синестезійний проект. В експозиції навіть запах сухих кримських трав – лаванда, лаванда, цей природний витвір мистецтва поруч із мистецтвом рукотворним й артефактами історії. А історія півострова завжди була ой якою багатосюжетною. О, яким гостинним було жовте світло в бахчисарайських вікнах, що виходили на покручені кам’яні вулички, того весняного вечора, що сходив з фіолетових гір. Пастельні гами, залиті світлом настільки, що на них зовсім немає чорного, навіть там, де він мав бути.

Ті, хто вважає себе ревними захисниками українських традицій, насправді захищають радше російсько-колоніальні

Як на мене, 140-річна історія українського фемінізму доводить, що він є складником українських традицій, а жіноча рівноправність – традиційною цінністю (що зафіксувала, до речі, мова: в російській – "жениться на…", в українській – "одружитися з…"). При цьому не варто забувати, що цей фемінізм і ця рівноправність не нав’язувалися згори, як у радянські часи, а були самочинними, органічними складниками націєтворчих процесів.

Наш вуличний код: що це таке й чому маємо його позбутися

Вуличні бійки сформували велику частину чоловічого населення нашої країни. Вони виплекали особливі цінності: не відступати й не здаватися (це добре), але в будь-якій незрозумілій ситуації давати в морду (й це зле). Вулиця виховала солодке бажання наваляти й не давала жодного іншого способу виявити найкращого. Сильному – все, слабкому – нічого: це одвічне правило первісних суспільств. І в цьому сенсі пострадянська вулиця також була "первісним суспільством". Ця логіка дає змогу вижити в джунглях. Але проблема в тому, що будь-який інший світ вона перетворює на джунглі. 

Останній спалах, або "Відчуття останнього сонячного промінчика перед опусканням "залізної завіси"

Маємо барвисте, стрімке, яскраве видовище без, що важливо, очевидних порушень гарного смаку. Тобто те, чого наша кіноіндустрія виробляти ще не навчилася. Олену Дем’яненко можна привітати: зняла перший в історії незалежності мюзикл, і за нього не соромно. Ба більше, їй вдалося передати те, про що вона казала мені в особистій розмові: відчуття останнього сонячного промінчика перед опусканням "залізної завіси". Виявляється, про нашу нелегку історію можна розповісти й так.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram