Напередодні "Книжкового Арсеналу" тут невеликий огляд українських книжок із фізики та космології.

Ви людина, яка любить читати науково-популярні книжки, але не фізик за освітою? Ви щось чули про Ейнштейна, Великий вибух і кота Шредінгера, можливо, навіть купили автобіографію Фейнмана? Читали новини про БАК і раділи відкриттю бозона Гіґґза? Можливо, ви також маєте уявлення про те, що надмалий світ бозонів і кварків, що б це не було, якось пов'язаний із надвеликим світом – загадкою походження нашого Всесвіту, чорними дірами, реліктовим випроміненням?

Тоді саме для вас на книжкових полицях і сайтах українських видавництв потроху з’являються книжки, в назвах яких фігурують слова "Всесвіт", "фізика", "квантовий". З яких українських видань варто почати?

Від найпростішого до найскладнішого – так я розмістила ці п’ять книжок.

Кристоф Ґальфар. "Всесвіт на долоні". Yakaboo Publishing, 2017

Ґальфар – не просто учень Гокінґа, він ще й співавтор чудової дитячої книжки Люсі та Стівена Гокінґів про пригоди хлопчика Джорджа у Всесвіті. Тобто цей вчений вміє писати не просто, а дуже просто – для дітей. От і "Всесвіт на долоні" на початку сприймаєтьс як книжка для підлітка. При цьому – на жаль, погана книга для підлітка, не дуже захоплива, місцями розлога та нудна. Дорослій людині із природничою освітою теж буде складно пробитися через перший розділ – занадто все спрощене й дуже багато "води", а інколи здається, що автор забагато сюсюкає з читачем. Яскраві графічні описи, замість збуджувати фантазію, можуть навіювати нудоту. А ще у стилістиці Ґальфара весь час проскакують повчальні нотки, що не може не дратувати.

Але це тільки перше враження. Якщо ви зможете пробитися через перший розділ, то далі читання піде веселіше. Розібравшись із загальновідомими речами – Сонячною системою, Чумацьким шляхом, зірками та Сонцем, автор нарешті вирушає в мандрівку у просторі і часі. Він починає з Ейнштейна (все на світі починається з Ейнштейна, маємо запам’ятати це), потім переходить до швидкості, часу та теорії відносності. Далі занурюється у світ елементарних частинок. Після чого йде логічний перехід до полів, сильних і слабких взаємодій, вакууму, темної енергії та матерії, чорних дір і мультивсесвіту.

Простота та пов’язаність – найбільші плюси Ґальфара. Він не тільки здатен пояснити складні речі на пальцях дитині та пересічному дорослому, але й робить це бездоганно логічно. Проблеми та загадки в тексті майстерно в’яжуться одна з одною, і загальна картинка цеглина за цеглиною будується у голові читача. Від великого до малого й потім знову до великого, від Місяця до видимого Всесвіту, від атома до вакууму, від Великого вибуху до чорної діри, від простого до складного – в підсумку подорож авторові вдалася.

Цю книжку краще читати без довгих перерв. Якщо забути або пропустити викладене в попередніх розділах, складно буде зрозуміти наступні. Аби ще скоротити текст хоч на чверть! Ентузіазм автора у процесі викладу часом мене просто лякав. Дуже емоційна книжка. Також може трохи налякати ціна.

Для кого вона? Для тих, хто не знає про Всесвіт, астрономію, ядерну фізику, космологію геть нічого та має час і натхнення, аби розібратися в загальній картині квантового світу та космології з нуля. Думаю, вона стане у пригоді дітям, допитливим підліткам і терплячим дорослим.

Не сподобається читачеві, який вважає, що у слові "науково-популярний" головна – перша частина, до дефісу. А також тому, хто має змогу читати книжки тільки в метро чи в електричці – Ґальфара дійсно незручно читати маленькими шматками. А також не зайде тим, хто любить спокійний, беземоційний виклад фактів і лаконічний текст без розлогих метафор і "бабусь із Сіднея".

Для цих потенційно невдоволених Ґальфаром читачів особисто я пропоную почитати наступного нашого героя.

Ніл Деґрас Тайсон. "Астрофізика для тих, хто цінує час". "КМ-Букс", 2018

Дуже промовиста назва у книги абсолютно відповідає реальності. Те, що в Ґальфара займає 20 сторінок, Ніл Деґрас Тайсон упихує у дві. Там, де Ґальфар напише шість абзаців, використає купу порівнянь і метафор та змушує працювати уяву, Тайсон обходиться двома реченнями, кожне – з 10 слів, і змушує працювати мозок.

Читайте також: Одинакам у науці більше не місце

У тексті Ніла Деґраса Тайсона немає жодного зайвого слова. Це не розлога некваплива розповідь, це сухий телеграфний стиль, проте не позбавлений фірмової іронії автора. Книга на диво дружня для тих, хто читає похапцем у тролейбусі. Вона лаконічна, проста й розбита на маленькі глави. Кожна з них є переробленою статтню із серії "Всесвіт", що їх писав автор для журналу "Natural History", і розповідає про щось конкретне – "Перші секунди після Великого Вибуху", "Універсальність фундаментальних законів і констант", "Космічне мікрохвильове випромінювання", "Темна матерія" тощо.

Зовнішньо "Астрофізика…" – це зручне за форматом кмшенькове видання у твердій палітурці, який можна носити в сумочці чи рюкзаку. Мимоволі знову напрошується порівняння з Ґальфаром – товстою книжкою в суперобкладинці формату майже А4.

Питання "Для кого ця книжка?" закриває сама назва. І хоча книга написана зрозуміло та з гумором, для того, аби її читати, треба принаймі знати, що таке електрон, дейтерій, гравітація. Ця книжка не намалює вам цілісної картини фізичного світу, але ви отримаєте уявлення про основне з космології та її досягнень.

Що сподобалося? Стиль автора. З усіх згаданих тут книжок ця, певно, найуніверсальніша й підійде будь-якому читачеві.

Що не сподобалося? Відсутність наукового редактора, верстка, шрифт, папір. Має дуже дешевий вигляд.

Сет Ллойд. "Програмуючи Всесвіт. Космос – квантовий комп’ютер". "Клуб сімейного дозвілля", 2019

Книжка невелика та нескладна, її можна проковтнути за два вечора. Вона має приємний дизайн обкладинки, наукову редакцію від одного з найкращих українських фізиків Дмитра Якубовського та непоганий переклад. Тема цікава та нова для української науково-популярної літератури.

На подив власне про квантові комп’ютери в цій книзі написано небагато. Спочатку автор знайомить нас із теорією інформації та пояснює, чому вона, так само, як і енергія, пронизує Всесвіт, і чому це для нас так важливо. Якщо ви нічого не знаєте про байти та біти, про факторізацію, про демонів Лапласа та Максвела – то вам сюди. Аби побудувати квантовий комп’ютер, спочатку треба зрозуміти принципи його роботи. І вам тут усе розжують із самих азів – алгоритми, логічні операції, цифрові й аналогові обчислювальні машини, нулі й одиниці, а також чому досить проста машина може виконувати операції, які набагато складніші за неї. В останніх розділах Ллойд доволі багато пише про екстравагантну гіпотезу, яка представляє наш Всесвіт як гігантську обчислювальну машину. Ця частина книги здалася дещо невиразною.

"А що ж реальний квантовий комп’ютер?", – спитає нетерплячий читач. Коли ж ми отримаємо його? Сучасний прогрес практичних квантових обчислень дуже скромний, але автор і його колеги наполегливо працюють.

Для кого ця книжка? Для тих, хто починає з азів теорії інформації та комп’ютерних обчислень. Якщо ви щось не зрозуміли чи пропустили – автор повторить і докладно пояснить такі поняття як ентропія, спін, зв'язок інформації та енергії тощо. У книзі нема жодної формули, зате є дотепні історії часів навчання автора в різних корифеїв.

Кому краще утриматись? Для тих, хто більш-менш обізнаний у теорії інформації та фізиці книжка може здатися занадто спрощеною і багатослівною. Лаконічність – не про Ллойда.

Що сподобалося мені найбільше? Це дуже дружній до необізнаного читача автор, у всіх сенсах.

Що не сподобалось? Небагато інформації власне про квантовий комп’ютер.

Річард Мюллер. "Фізика часу". "Наш формат", 2019

Чесно кажучи, мені дуже цікаво, що спонукало редакторів "Нашого формату" з купи науково-популярної літератури з фізики вибрати для перекладу саме цю. Час – найзагадковіша річ на світі. Читаючи цю досить таки товсту книжку, ви ще раз упевнитесь у цьому, бо зрозумілішою його концепція для вас, певно, не стане. Але у простій і дуже поблажливій до читача формі ви дізнаєтеся про уповільнення часу, про здобутки Ейнштейна, концепцію "Стріли часу" Еддінґтона, яку автор нещадно критикує, купу досить екзотичних поглядів Мюллера не тільки на фізику й час, а й на все на світі.

Книжка дуже нерівна – одні розділи написані набагато логічніше та цікавіше, ніж інші. Особисто мені дуже сподобався початок книжки, де докладно розтлумачено ейнштейнівську спеціальну та загальну теорію відносності. Якщо ви вже трохи прочитали Ґальфара й усе зрозуміли, але бажаєте зрозуміти глибше, маючи просте пояснення – то Мюллер вам підійде. Цікаві також авторові роздуми автора про ентропію, якій присвячено великий другий розділ, але отут вже може дати про себе знати брак фізичної освіти. Найпровальніший розділ книги – четвертий, забагато філософії там, де вистачило би двох популярних книжок із нейробіології. Якщо ви біолог, просто пожалійте свою нервову систему, не читайте це. Якщо ви не науковець, пам’ятайте – в цьому розділі автор викладає дуже дивні власні погляди, які далекі від наукової дійсності.

Математика у книзі є, але вона проста, весела й поблажливо винесена в кінець книжки, спеціально для "лякливих".

Головна проблема книжки – відсутність прозорої логіки викладення. Автор стрибає від Ейнштейна до чорних дір, від ентропії до антиматерії, від атомів до філософської концепції існування свободи волі. Й історія дослідження та концепцій часу розпорошується й розпадається на шматки.

Кому буде цікаво? Для тих, хто вже трохи обізнаний у фізиці й хоче прочитати роздуми на тему часу спроавжнього практика, крутого фізика-експериментатора. 

Кому краще утриматись? Початківцеві або некритичній людині, яка сприйме все, що є у книзі, за абсолютну істину.

Читайте також: 10 проривний технологій 2019 року за версією Біла Ґейтса

Що сподобалося та не сподобалось? Дизайн книжки просто чудовий. А от фраза "Хто чітко мислить, той чітко розповідає"трохи не про Мюллера.

Лоуренс М. Краусс "Таємниці походження Всесвіту". "Клуб сімейного дозвілля", 2018

Ця книжка недарма опинилася в кінці списку. Якщо йти від простого до складного, то вона найважча для сприйняття. І при цьому особисто для мене виявилася найулюбленішою. Тільки з цієї книжки стає зрозумілим, наскільки насправді фізика красива. Наскільки її складність гармонійна, і як у ній усе пов’язане з усім.

Після розлогого та філософського вступу, який може не сподобатися купі людей і навіть викликати роздратування, починається захоплива й абсолютно карколомна, навіть мозколомна, подорож у світ чотирьох фундаментальних взаємодій, химерних елементарних частинок – кварків, глюонів, бозонів, і блискучих відкриттів.

Ця книжка – старший брат Ґальфарового "Всесвіту на долоні". Вона так само логічно структурована, так само вимагає від читача терпіння на початку, так саме не вибачає великої перерви в читанні. І якщо читач втягнувся, він неї так само складно відірватися.

Автор починає зі світла та відповідно – електромагнітного випромінення від Ньютона до Максвела та фотоефекту Ейнштейна. І далі розгортає перед читачем захопливу історію наукового пошуку у світі надмалого – елементарних частинок, сил, полів і вакууму. У цьому місці навантажений читачевий мозок має зламатися остаточно, наблизив його тим самим до якогось розуміння того, що таке квантова фізика.

Хай читача не лякають "біблійні" назви розділів – "Буття", "Вихід" та інші. У книжці вдала структура й найлогічніше викладення. Текст дуже щільний, на кожній сторінці маса інформації, читати треба уважно, не поспішаючи, вдумливо. У книжці нема формул, але є картинки, які допомагають ілюструвати авторські пояснення.

Краусс – атеїст, друг і соратник Докінза й абсолютно не приховує своєї позиції. Можливо, саме через дружбу з Докінзом, цей найскладніший і "найфізичніший" із усіх п’ятьох авторів виявився настільки наскільки близький до мого особистого "природничого" сприйняття.

Кому сподобається? Цей автор для тих, хто не боїться фізики, захоплений найглибшими таємницями навколишнього світу й хоче спробувати розібратися в найстрашнішому, найвеличнішому та найзагадковішому її розділі – квантовій механіці.

Кому краще не читати? Мабуть, тому, хто забув геть усе зі шкільного підручника з фізики й тільки починає згадувати, що таке атом. У такому разі краще почати з Ґальфара чи Тайсона.

Що мені найбільше сподобалося? Сам автор. Із задоволенням би познайомилась. Це іронічна, розумна й закохана у фізику людина.

Що не сподобалось? Відсутність наукового редагування та дизайн обкладинки.

Побіжне опитування знайомих фахівців-фізиків виявив, що наші оцінки подекуди відрізняються. Багатьом із них деякі з книжок здалися або занадто спрощеними, або екзотичними в поглядах їхніх авторів. Нефахівці, для яких це, власне, й писалося, можуть спробувати отримати власні враження.

Я ж можу тільки вітати збільшення кількості популярної літератури із природничих наук. Приємного читання!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram