У Словаччині розкопали могилу, де сім тисяч років тому поховали 38 людей. Ось тільки черепів у похованні не було.

Археологи досить давно досліджують доісторичне поселення неподалік міста Враблі на півдні Словаччини. Археологічна ділянка Врабле-Вельке-Лехембі датована 5250-4950 роками до нашої ери та була, ймовірно, одним із найбільших поселень раннього неоліту в Центральній Європі, інформує UAINFO.org з посиланням на портал Кільського університету (Німеччина).

Там ідентифікували 313 будинків, які були поділені на три села. Не менш як у 80 будинках люди жили в один і той же час. Вчені вважають, що населення трьох сіл становили 590 жителів — виняткова густота населення для того періоду. Археологічні артефакти належать до культури лінійно-стрічкової кераміки, найпоширенішої у Центральній Європі у 5500-4900 роках до нашої ери.

Одне з трьох сіл оточене подвійним ровом довжиною 1,3 кілометра і, таким чином, відокремлено від інших. У цьому рові археологи зі Словаччини та Німеччини знайшли останки 38 осіб, у тому числі маленьку дитину. Їх скелети добре збереглися та були перемішані разом, і у всіх, за винятком дитини, була відсутня голова.

Читайте також: Загублене місто хетів: вчені знайшли нові підтвердження його місцезнаходження

Це не перша знахідка безголових кістяків у районі Враблі. У квітні минулого року археологи з Кільського університету повідомили, що у рові у Враблі вони виявили скелети без черепів. Тоді вчені припустили, що такий спосіб поховання мав сакральне значення: всі обезголовлені тіла були не просто скинуті в рів, а поміщені у вириті поглиблення (могили на дні рову). Нове поховання зовсім інше.

Останки щонайменше 38 осіб перебували на площі близько 15 квадратних метрів у хаотичному порядку. Один на іншому, пліч-о-пліч, витягнуті на животі, скрючені на боці, на спині з розкинутими кінцівками – положення скелетів не говорить про те, що мертвих ховали з дотриманням якогось обряду. Скоріше це свідчення того, що більшість із них були кинуті або скотилися в канаву. Питання в тому, куди поділися голови.

Розташування деяких кісток, на думку дослідників, вказує на те, що не всі трупи могли потрапити до траншеї одночасно. Можливо, вже скелетовані тіла зсували до середини ями, щоб звільнити місце для нових.

Антрополог із Кільського університету Катаріна Фукс зазначила, що у деяких скелетів зберігся перший шийний хребець. На її думку, це свідчить про обережне видалення голови, а не про обезголовлення як спосіб жорстокого вбивства.

Читайте також: У Франції знайшли святилище, де приносили в жертву римських легіонерів. ФОТО

Раніше дослідники припускали, що три села, які сусідили в районі Враблі, в якийсь момент почали ворогувати через ресурси, що скоротилися. І тоді розкопана частина рову — це братська могила, де поховали, судячи з недбалого поводження з тілами, ворогів. Але попередньо їм відрубали голови. Очевидно, якщо картина така, то мета ритуалу — не поховати без голови, а здобути череп і якось його використати надалі.

Щоб уявити досить повну картину того, що сталося у Враблі, треба відповісти на безліч питань. Чи були ці люди жителями сіл, чи вони прийшли з інших місць? Чи є на кістках, що залишилися, сліди бойових ран? Чи відділяли голови від тіл одразу або після початку процесу розкладання? Поки що це все предмет подальших досліджень.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube