Чим більше захоплено влади, тим трагічніший її кінець. Але узурпатор, як і кожний злочинець, завжди сподівається, що на цей раз у нього все точно вийде, бо вдалося захопити всі три гілки влади, купити безпринципних журналістів та знищити принципіальних. Чому ж ця схема постійно не спрацьовує?

Журналіст “Die Welt” Жак Шустер у своїй статті “Революційно налаштовані протестанти бачать Європу надто наївно” (Die Revolutionsstimmung sieht Europa zu blauäugig) яскраво зображує, як саме виглядає сьогодні українська влада. “Його (Віктора Януковича - О.Ш.) уряд складається з купки моральних кретинів і усміхнених рабів, на чолі яких стоїть володар з незворушним обличчям, як у професійного гравця в покер", - пише Жак Шустер. (Seine Regierung setzt sich aus einem Haufen moralischer Kretins und lächelnder Sklaven zusammen, an deren Spitze ein pokergesichtiger Machthaber steht.) Цей емоційно-суб’єктивний опис насправді містить у собі важливі елементи, на яких побудований режим узурпаторів.

1. Мораль, повністю залежна від політичної позиції. Все, що подобається президенту - морально, все, що може йому зашкодити - аморально. За цим принципом працює міліція, прокуратура, служба безпеки та суди. Останнім часом відбулася помітна дегуманізація “ворогів” президента: тепер силовики впевнені - з ними можна робити все, що завгодно.

2. Всі три гілки державної влади (законодавча, виконавча та судова) не лише погоджуються бути повністю узурпованими однією політичною партією та її сателітами, але й відчувають неабияке задоволення від цього. Тут є дуже показовими слова колишнього міністра МВС Миколи Білоконя: «Нам кажуть, що міліція повинна бути поза політикою. А я так скажу: ми орган влади, озброєний орган влади. Із самого цього визначення уже випливає, що ми повинні владу підтримувати… А переможемо на виборах у першому турі — три дні пити будемо». Він сказав це ще десять років тому, але його слова на диво актуальні сьогодні.

3. Президент, який ставиться до державної політики, немов до азартної гри на гроші і, відповідно до правил цієї гри, вважає вкрай необхідним приховувати свої карти від інших гравців, а саме: від медіа, громадянського суспільства, опозиції та навіть і своєї власної політичної сили. Сьогодні практично ніхто (окрім самого Януковича та його найближчого оточення) не знає, на яких саме умовах був наданий російський кредит у 15 мільярдів долларів.

Німецький фонд Bertelsmann Stiftung кожні два роки готує звіти “Індекс трасформації Bertelsmann” (BTI), в яких простежуються етапи мирної побудови демократії та ринкової економіки у країнах із тоталітарним минулим. Цього року Україні була присвячена досить розгорнута доповідь, де були перераховані практично всі негативні тенденції, прекрасно відомі українцям, що слідкують за неупередженими засобами масової інформації. Наприкінці звіту фонд дає поради українській владі, як саме забезпечити мир у нашій країні.

“Українська влада повинна забезпечити рівні можливості та довготривалі правила гри для всіх політичних діячів у країні. Тому необхідно прийняти такі зміни до виборчого законодавства, які можуть забезпечити вільні та прозорі президентські вибори у 2015 році. Треба припинити переслідування за політичні погляди. Суди, прокуратора та система правоохоронних органів мають бути реформовані згідно з рекомендаціями Ради Європи та Венеціанської Комісії. У свою чергу мають бути виконані рішення Європейського Суду з Прав Людини. Влада має із повагою ставитися до свободи мирних зібрань та слова. Також має бути забезпечене персональне голосування у парламенті”.

Прекрасні поради, але, спостерігаючи за подіями, які блискавично розгортаються в Україні останнім часом, ми можемо бути певні: українська влада не виконає жодну з цих рекомендацій. Причина проста: президент не хоче займатися політикою, а його головний аргумент - це озброєні невідомо чим бійці спецпідрозділу міліції “Беркут” та криміналізовані парамілітарії готові виконати будь-який наказ. Найкращу образну характеристику цієї стратегії дав український письменник Андрій Курков: “Українські політики на диво сміливо виводять Україну у беспілотні шари атмосфери, де її подальший рух буде визначатися не політиками і не політикою, а силою зіткнення із випадковими космічними тілами та об’єктами”.

З історії добре відоме іспанське народне прислів'я, яке приписували то Наполеону, то Талейрану “На багнетах не можна всидіти” (On pent tout fairs avec les baionettes exceptc s у asseoir). Але саме цим зараз і займається Віктор Янукович. Навіть Google після введення слів “сидіти” та “багнети” негайно видає його ім'я серед перших результатів. Це свідчить, що сьогодні він головний ньюсмейкер у цьому напрямку.

Головний сенс цього прислів'я не в тому, що неможливо втримати владу за допомогою насильства, бо це якраз навіть дуже ймовірно. Питання в тому, що перспективи цієї влади виглядають дуже примарними. Голова та виконавчий директор Bertelsmann Stiftung Аарт де Джеус (Aart de Geus) каже про це так: “Коли такі незалежні установи як суди або податкова система і національний банк опиняються під контролем лише одної політичної сили, це врешті призводить до повної дестабілізації країни”.

Сьогодні, коли курс гривні валиться у прірву буквально щогодини, українська влада намагається звинуватити у дестабілізації вуличні протести, маніпулюючи логікою розвитку суспільства. Протести - це саме один із наслідків дестабілізації, порушення балансу у владі, яке сталося ще у 2010 році, коли новообраний президент Віктор Янукович почав із грубими порушеннями Конституції цементувати свою вертикаль. Влада надто важка, аби втримати її одноосібно.