У перервах між стратегічно важливими завданнями військові у зоні АТО живуть своїм життям, підгодовують тварин, радіють дрібницям, а також знаходять час і для творчості. Так, наприклад, під час розвідки Степан Клімов досліджує місцеві околиці на перший погляд глухої місцини. А тут насправді вирує життя, яке відкривається перед допитливим поглядом військового, який щоразу по-дитячому тішиться. Про це він розповідає у соціальній мережі "Фейсбук".

Я люблю розвідку. 

Особливо рекогносцировку - той її різновид, що пов'язаний з розвідуванням місцевості, а не ворогів. Воно наче і розвідка, але безпечніше і пов'язане з довгими прогулянками на природі. Спочатку по карті. Командир ставить задачу - вибираєш маршрут. З огляду на те і се, намагаєшся прокласти оптимальний. 

Ще не побувавши там ні разу, придумуєш, як виглядає та чи інша місцина, коли ти до неї прийдеш.

Потім у реалі - йдеш по тому запланованому маршруту, відтворюючи завчену карту з голови, співставляючи видумане до реального. Подобається таке бродіння.

Донбас красивий. Одні назви урочищ, річочок та курганів чого тільки вартують. Донбас пошрамовано. Він скалічений не тільки сонмищем людських трагедій, війна буквально залишила шрами на його землі.

Ось поле озимої. Серед поля необроблений клапоть, розбиті ящики, укупорки, залишки полієтилену від сухпаїв. Це бувша вогнева позиція якоїсь артилерийської батареї. З написів на ящиках та по характерному сміттю можна визначити калібр та тип арти. З того, що поле вже засіяне озимою, видно, що позиція кинута давно: скоріше на прикінці літа, чи на початку осені, коли поруч велися запеклі бої.

В іншомі місці, на висоті, спостережний, чи корегувальний пункт. Так вдало замаскований, що здається, що ці кущики тут росли завжди. Але це рукотворне і він тут неспроста. Звідсіль видно на десятки кілометрів. Без оптики видно, як димить трубами Єнакієве, чи Горлівка. Щоб сказати точніше треба звіритися по карті, але я не хочу. На пагорбі, лисому як коліно, помітний. Окоп занесено снігом і лізти в нього теж не буду - може заміновано.

В іншому місці воронка, по характеру розриву можна прикинути тип арти і, наприклад, що постріл був зроблено на максимальну дальність. Знаючи це і напрямок, можна прикинути сектор, а попрацювавши з картою і місце з якого стріляли. Приблизно звичайно. Беру на замітку. Згодом відправимо безпілотник.

На снігу багато слідів. В основновному заячих та лисичих. Трапляються фазанські і кабанячі. І людські. Особлива увага людським. Зайців тут багато. Бігають туди-сюди. Набридло рахувать. А людський слід повертає в поле за яким село. Точно якийсь сєпар до молодухи у гості за салом. Кажуть у них в еленері голод і бунти. Мені далі своїм маршрутом.

Піти у розвідку дуже просто. Наприклад, сьогодні приїздив якийсь інспектор зі штабу сектору. Запитав комбата де його розвідники, а командир йому, - "Як, де? У розвідці." І з посильним мені - "Іди з вогневої. Ти в развєдкі."

Після кожного походу відчуваю себе іменинником. Хочеться усім розказувать, як я ходив туди. Люблю гулять.