Народний депутат від фракції «Батьківщина» Олександра Кужель підтримала пропозиції ГО «Публічний аудит» щодо інституційного розвитку Рахункової палати України, запропонувавши взяти їх за основу при ухваленні відповідного Закону. Основна концепція дослідження «Публічного аудиту» полягає в посиленні ролі Рахункової палати України. Про це повідомляє прес-служба громадської організації.

«Та система державного фінансового контролю, що діє на сьогодні, підтримує існування старих та породжує нові схеми вимивання коштів із бюджету країни. Тому «Публічний аудит» запропонував кардинально новий погляд на цю систему, ініціювавши надання Рахунковій палаті України статусу вищого органу аудиту публічних фінансів», – зазначає керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.

У цілому, на думку «Публічного аудиту», система державного фінансового контролю в Україні має зводитися до двох основних напрямів – зовнішнього, який закріплюється за Рахунковою палатою та її регіональними представництвами, та внутрішнього, що запроваджується в органах держсектора і передбачає фінансове управління й контроль, а також внутрішній аудит.

«Професіональний аудит і видаткової, і дохідної частин державного та місцевих бюджетів повинен стати обов’язковою нормою, як і аудит державних програм, інфраструктурних проектів, об’єктів державної власності та природних монополій – при чому, на всіх стадіях управління», – зазначає фахівець. 

«У діяльності ДФІ на сьогодні немає жодного сенсу, оскільки вона фактично «конкурує» з Рахунковою палатою, маючи однакове коло функцій та підконтрольних суб’єктів. Це неефективно не лише з точки зору зайвих витрат держбюджету країни, а й менеджменту, оскільки дві інспекції проводять неодноразові перевірки одних і тих самих держорганів з одних і тих самих питань та за однаковий період», – розповідає заступник керівника «Публічного аудиту» Матвій Холошин.

Спеціаліст додає, що ДФІ не концентрує увагу на створенні ефективної системи внутрішнього контролю та аудиту в органах державного сектору, а спрямовує основні зусилля на ревізії і перевірки, щоби виявляти все більше і більше порушень – лише для того, аби саме цими порушеннями обґрунтовувати необхідність свого функціонування. «Та й відсоток кримінальних проваджень, порушених за результатами контрольних заходів ДФІ, є мізерним, кількість проваджень, доведених до логічного кінця, тобто обвинувального вироку, – ще менша», – вказує він.

Тому ДФІ потребує розформування, а задля оптимізації ресурсів незалежні аудитори пропонують перевести працівників централізованого внутрішнього аудиту ДФІ у відповідний підрозділ Рахункової палати. Ще частину співробітників ДФІ залучити до підрозділів внутрішнього аудиту; функції інспектування передати до органу виявлення шахрайства з фінансовими ресурсами та функції гармонізації фінансового управління і контролю та внутрішнього аудиту – до Мінфіну. Територіальні органи інспекції залишити місцевим органам влади. 

«Загалом усі рекомендації громадських аудиторів базуються на тому, що контрольні заходи потрібно проводити не постфактум, коли кошти вже витрачені, порушення скоєні, а знайти порушників і повернути кошти практично неможливо, – необхідний щоденний прозорий контроль за державними фінансами», – резюмує Гольдарб.