Або я чогось не розумію, або вони не розуміють нічого. «Вони» - це ті високоповажні представники західних держав, які наполягають на внесенні змін до Конституції України з метою запровадження «особливого статусу» неконтрольованих центральною владою територій Донецької та Луганської областей, забезпечення амністії бойовиків та проведенні вже у липні цього року виборів на «особливих територіях Донбасу». Ну, й інших пунктів Мінських угод, як-от створення на основі бандформувань «народної міліції» тощо. Мовляв, угоди ці слід обов'язково імплементувати до кінця поточного року, альтернативи їм немає, а якщо Україна надто пручатиметься, її можуть покарати. Як політично, так і фінансово.

Ну, а Росія, як стверджують ці представники, після виборів на Донбасі вийде з цієї території - і ми всі станемо свідками першого в історії прикладу добровільного виведення росіянами своєї армії з чужої території. Далі Україна проведе успішні реформи, стане жити заможно - і цим повністю й остаточно переможе імперську Росію та забезпечить лояльність усіх верств населення Донбасу до Української держави...

Що ж, для когось з українського політикуму це все звучить переконливо. А от мені незрозумілі дві важливі речі. По-перше, чи вчили високоповажні представники західних держав та їхні українські прихильники історію (світову та російську)? По-друге, чи освоювали вони хоч як-небудь основи логіки?

Почнімо з історії. 1938 року, після інспірованої Берліном «німецької весни» в Судетській області Чехословаччини та придушення заколоту підтримуваних ззовні місцевих нацистів, лідери Великобританії та Франції напосіли на офіційну Прагу з вимогами негайно надати Судетам «особливий статус» й амністувати заколотників - в ім'я миру та стабільності. Врешті-решт уряд Чехословаччини на ці вимоги погодився. Проте чи спинило це гітлерівську експансію? Ні. Німеччина домоглася згоди провідних демократій Європи на поділ Чехословацької Республіки та «прихватизувала» велику частину її території. Віддавши чехів на поталу, британський прем'єр Чемберлен заявив, що це забезпечить мир наступним поколінням. Через неповний рік почалася Друга світова війна, важливим чинником якої стало використання нацистами чеської зброї та чеських виробничих потужностей...

Тепер про «перемогу завдяки реформам» і про «лояльність». Араби, які є громадянами Ізраїлю чи які працюють на його території, мають незрівнянно більш високий життєвий рівень у порівнянні з абсолютною більшістю арабського населення навколишніх країн. Але кожен, хто відвідував Медінат Ісраель, міг пересвідчитися: високий життєвий рівень далеко не завжди є запорукою лояльності до тих, хто тобі цей рівень забезпечив. І взагалі: є Південна Корея з її беззаперечними економічними успіхами, а є Північна - зі злиднями й атомною зброєю. Чи переміг у Кореї демократичний заможний Південь голодну тоталітарну Північ? Чи стала комуністична Корея менш агресивною? Чи прагне її населення встановлення демократії?

І ще один історичний сюжет. Уперше Кремль добровільно вивів свої війська з чужих територій за правління Хрущова - у 1955 - 1956 роках з бази Порккала-Удд (Фінляндія) та 1955-го - з Порт-Артура (Китай). Наступні виведення - з Куби, Афганістану, держав Центрально-Східної Європи - було здійснено завдяки потужному тиску США й інших демократичних держав на Москву. І не випадково Микиту Хрущова так ненавидять путінські пропагандисти - не лише за Крим (який насправді радянській Україні передав не він, а Малєнков із Ворошиловим), а й за відхід від традицій російського імперіалізму...

А тепер перейдемо до логічно-політологічних вправ.

Уявімо, що Україна змінила свою Конституцію, амністувала та легалізувала терористів, створила фактично незалежний від центральної влади анклав у тілі держави. Як це сприйме абсолютна більшість росіян і проросійські сили по всьому світу? Як велику перемогу великого Путіна, як історичне торжество російської неототалітарної моделі, як поразку Революції Гідності. А ще - як свідчення того, що Українська держава не є незалежною. Наслідок - стимулювання подальшої російської агресії, і не лише проти України.

Тепер уявімо протилежне - що Україна не змінила свою Конституцію, не амністувала і не легалізувала терористів тощо, а відтак наразилася на певні санкції з боку західних демократій. Як сприйме такий поворот подій абсолютна більшість росіян і проросійські сили всього світу? Як свідчення повної правоти великого Путіна, як поразку орієнтованої на західні цінності Революції Гідності, як доказ беззаконних дій чинної української влади, що теж стимулюватиме подальшу російську агресію, і не лише проти України.

Інакше кажучи, будь-який варіант розвитку подій, пов'язаний із виконанням Мінських домовленостей (витиснених з України за істотно відмінних від нинішніх обставин) веде до стимулювання кремлівської агресії.

Ну, а вимога амністії десяткам тисяч терористів у поєднанні з близькою перспективою надання громадянам України з боку ЄС безвізового режиму... Чи треба пояснювати, скільки садистів-убивць розповзеться по Європі, щоб добряче нажитися на «гейропейцях»? І що амністовані терористи коїтимуть в Україні, яку вони ненавидять і в якій розташовані чотири діючі АЕС?

Утім, можливо, я чогось не знаю? Наприклад, того, що Путін переродився та став палким миротворцем? Чи що проросійські терористи щиро розкаялися у своїх злочинах, а на додачу ще й стали вегетаріанцями? А чи що економіка Україна за рік-два років сягне небачених висот, і всі, хто досі прагне ковбаси по 2.20, прагнутимуть стати українськими громадянами? Що ж, дива у світі трапляються. Проте чи буде їхня небачена досі концентрація пов'язана саме з «особливими районами» Донбасу та кривавими вбивцями-терористами?