Зараз різні всякі авторитетні лідери думок скаржаться - впустили момент треба визнати, коли можна було провести таку сукупність перетворень в країні, щоб дійсно багато змінилось.

Це нормально. На той час зблизька цього було не видно. Коли впритул дивились, коли всіх кликали в Адміністрацію президента, коли всі приймали участь в численних форумах за зміни та нову країну, вже було очевидно, що час втрачається переважно дарма.

Чому? Бо так вже було, що цей президент і той прем'єр приходили для того, аби заговорити та приспати увесь пасіонарний порив за принципові зміни системи. Для того, аби в першу чергу, притушити шторм, поставити на місце кришку, яку зірвало з каструлі після закручування гайок від Януковича і команди.

І це було очевидно тому, що набагато легше місяцями обговорювати нові назви міст і вулиць, нові пам'ятники на місці ленінів, ніж все те вирішити за тиждень і рухатись далі. Бо в той час, коли на поверхні бурхливі дискусії за нові назви, можна не змінюючі системи, отримувати відкати за бюджетні тендери та брати гроші за призначення керовників якихось безчислених органів типу ДержЦінІнспекції чи ДержВодРесурсів.

Природньо, що ми опинились знову у пастці системи. Ніхто не обговорює ніякі принципові рішення - типу мінімальної оплати праці на рівні гідних умов життя, або ж чесного розподілу бюджетного фінансування. Ніхто не скорочує чисельність органів, не проводить ревізію Пенсійного фонду. То все вже ніби не актуально. Пробач Господь, мільярд долларів від МВФ прийшов - і це добре, це і є реформи.

Політика несправжня. Немає справжніх лівих взагалі. Праві справжні є, але вони здебільшого сильно винищені війною та штучними розбратами. Центристи - це взагалі ніякі не помірковані класичні республіканці, це просто люди з глибоким подвійним дном, які роблять все для того, щоб ніяких змін в жодну зі сторін не сталось.

Читайте також: Украинские журналисты не верят Порошенко и Гройсману

Це я до чого все написав, спитаєте ви?

А до того, що варто перестати бідкатись лідерам думок, що момент втрачено. Треба щодня жити і робити кроки на об'єднання, чітко усвідомлюючі, з людьми яких принципів і поступків об'єднуватись можна, а які - не варті уваги і довіри більше взагалі.

І так може вийти, що об'єднатись потрібно радше з шахістами, паралімпійцями і айтішниками, ніж з персонально тими, хто гарно і сумлінно весь цей час балакав на форумах за зміни нової країни.