Блін, як усі на Білорусь образились, що вона у комітеті ООН проголосувала проти резолюції по Криму! І традиційно хворий на безпам’ятство український політикум якось навіть і не згадав, що за пару тижнів до того президент Порошенко провів дьюті-фрі самміт з президентом Лукашенком в Об”єднаних Арабських Еміратах.

А якихось три місяці тому президент Порошенко приймав президента Лукашенка з офіційним (!) візитом в Україні! І, звичайно ж, про усе-усе з ним домовились.

Ось у мене питання виникає, так президент Порошенко не обговорював з білоруським лідером питання пов”язані з окупацією Криму? Чи може обговорив, але не зрозумів позицію Білорусі? Чи може обговорив, усе зрозумів, не мав сумнівів, що Білорусь – це союзник Росії, який ніколи не підтримає Україну всупереч волі Росії, але все рівно продовжував зустрічатися з Лукашенком? Тоді навіщо?

Читайте також: Власти Беларуси окончательно избрали свой курс

Чи все те було, щоб отримати запевнення болотного генералісімуса, що територія Білорусі ніколи не буде використана для агресії проти України? Якщо так, то чому ж ми так активно реагували на нещодавні російсько-білоруські військові маневри? Що ж нас так лякало, якщо сам Лукашенко нам гарантії безпеки видав?

Чи може порядок денний відносин Порошенко-Лукашенко це не про Крим, війну і безпеку? Що, знову прорив на “Богданах”, осідланих рошенівськими цукерками?

І скільки навколо цього позбавленого сенсу українсько-білоруського вовтузіння розмов, натяків, недомовленостей!

Але ж висновки очевидні – Україна і далі буде вдавати з себе ображену і шоковану, якщо продовжить ігнорувати засадничі факти життя. Зокрема, що Білорусь Лукашенка – це прогнозовано недружня країна, джерело загрози, розвивати відносини з якою без огляду на контроль над нею Росії неможливо.

А ще українським талейранчикам варто зрозуміти, що усе загравання з Лукашенком аж ніяк не буде грою на відрив Білорусі від Росії.

Просто не ставить Лукашенко такої мети (а Україна не має для реалізації цієї мети ресурсів). Мета у нього одна – утримати владу. І допомагаючи йому у цьому невмілими дипломатичними маневрами, Україна просто затягує страждання братнього білоруського народу, не отримуючи натомість нічого, окрім ганьби.

Читайте також: Лукашенко давно висит на мягкой, но прочной веревке Кремля – Деркач

Так, той факт, що твій стратегічний партнер голосує проти стратегічно важливої чи краще сказати екзистенційної для тебе резолюції ООН, а ти нічого не можеш зробити, окрім того, щоб запросити його на чергове рандеву, – це і є ганьба.