Попіл, який стукає в наші серця
У романі Шарля де Костера Тіль Уленшпіґель не втомлюється повторювати: "Попіл Клааса стукає в моє серце!" Це попіл, який він носив у торбинці на шиї. Батька Уленшпіґеля безпідставно стратила інквізиція на вогнищі.
Читайте також: Блогер: Уся історія УНР – УРСР – України – це історія винищення росіянами українства
Так от... наш попіл Клааса – це всі невинно убієнні найбільшим у світі агресором, як і всіма іншими зайдами на нашу землю.
Це – наші загиблі вояки, це юнаки, які ще не встигли пізнати життя з усіма його привабами, грішками та гріхами...
Читайте також: Визначальна відмінність українців від росіян
Це й загиблі діти Донеччини і Луганщини....
Цей попіл повинен стукати в наші серця.
Як і попіл дітей Сирії.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
